Хто ж насправді геноцидить "руських"?
Як відомо, минулого тижня на окупованих територіях пройшов захід "Единство русских: защита прав и свобод", в рамках якого озвучувалися воістину шизофренічні теми.
Наприклад, відкрито і з серйозним виразом обличчя, обговорювалася тема геноциду "руських" в Україні і в усьому світі. Причому автори забули, що в самій Росії вже давно не існує такого офіційного поняття як "руський", а є – росіянин. Тобто не тільки обговорювалося те, чого, в принципі, немає, але і народність, якої немає вже давно.
Але, важливо те, що озвучувалися наративи возз'єднання – увага – "народів Донбасу" і всіх "руських", які проживають в Україні. При цьому ставка робилася на ветеранів, багатодітні сім'ї, вчителів російської мови, письменників, дітей, які бажають навчатися у ВНЗ так званих "ДНР" і "ЛНР".
Погодьтеся, звучить це все як звичайний епізод катарсису у психічно хворої людини, що почала нестримно марити. Але, насправді, не так смішно, як сумно.
Справа в тому, що 23 квітня в Одеській області, 67-річній мешканці Арцизького району було видано новий біометричний паспорт України. Запитаєте, що в цьому такого? А те, що ця громадянка 30 років жила за радянським паспортом!
Коли розпався СРСР, жінці було 37 років, начебто вік, який дозволяє не чіплятися за минуле, не страждати від уявної болючої ностальгії і не вважати себе громадянкою того, чого вже давно немає. Але – ні. В країні, яка перебуває в процесі євроінтеграції, як і раніше живуть люди, які немов у застигли в якомусь Придністров'ї.
І саме на таких людей, які можуть десятиліттями жити з паспортом країни, якої немає, і сконцентрована вся ця дешева, божевільна, пульсуюча психічною хворобливістю пропаганда. Які не бажають виходити за межі своєї зони комфорту, які не готові жити в ногу з часом і мріють про ковбасу по 2,20, якої теж ніколи не буде. І якщо вже зовсім відверто, то на окупованих територіях, куди прийшов "руський мір", ковбасу взагалі не скрізь знайти можна.
Але, як би сумно це не було, знаходяться індивідууми, які будуть прислухатися до цієї пропаганди. І було б пів біди, якби цим все й обмежувалося, але саме такі довірливі люди і є базою для країни-агресора, що ефемерно захищає "російськомовних" і якихось "руських" по всьому світу, а реально – реалізує свої геополітичні, реваншистські амбіції. Адже під примарним гаслом "геноциду руських" так легко влаштовувати геноцид всіх інших народів.
І замість того, щоб піднімати рівень життя росіян в самій Росії, керівництво країни витрачає колосальні кошти для поширення наративу, через подібні заходи, про "утиски прав і свобод руських" в усьому світі. В тому числі, і на окупованих територіях, населення яких страждає насамперез з вини Росії.
Так хто ж, якщо розібратися, насправді геноцидить "руських"?
