"Шпигунка зробила дурість": чому Тимановська втекла від Лукашенка і як Білорусь пішла шляхом СРСР і КНДР

Нинішні Олімпійські ігри запам'ятаються не тільки спортивними досягненнями, а й низкою скандалів. 

24-річна легкоатлетка з Білорусі Христина Тимановська розкритикувала керівництво національної олімпійської збірної, а потім влада країни засумнівалися в її "емоційно-психологічному стані" і хотіла силоміць вивезти спортсменку з Токіо.

В аеропорту дівчина звернулася по допомогу до поліцейських, сказавши, що боїться повертатися на батьківщину. В результаті Тимановська вилетіла до Польщі "з міркувань безпеки". Це не перший випадок, коли атлети Олімпіади біжать від репресивних режимів – велика кількість таких історій сталася ще за часів СРСР.

ЗМІ розповідають про історію Тимановської й інших спортсменів, які зникли на Заході від переслідувань влади.

Що сталося з Тимановською?

Христина Тимановська – 24-річна легкоатлетка з Білорусі, яка виступала на змаганнях з бігу на короткі дистанції. Уже після приїзду в Токіо вона публічно розкритикувала керівництво національної олімпійської збірної, яка змушувала її брати участь в естафеті 4 по 400 метрів, хоча вона готувалася до одиночного забігу на 200 метрів.

Хоча спортсменка і висловила невдоволення не політичним режимом на батьківщині, а спортивними чиновниками, НОК Білорусі 1 серпня зажадав, щоб вона негайно покинула Токіо через її "емоційно-психологічний стан".

Пізніше в інтернеті з'явилася запис розмови Тимановської з керівниками білоруської олімпійської збірної. Вони переконували спортсменку знятися з Ігор під приводом травми, заявляючи, що вона "зробила дурість", тому "надійшла вказівка" про її від'їзд до Білорусі. Дівчина відповідала, що повернення на батьківщину "не закінчиться нічим хорошим" для неї. Пізніше в розмові з журналістами вона уточнила, що побоювалася кримінального переслідування.

В аеропорту Тимановська попросила захисту в японських поліцейських, а потім поїхала в посольство Польщі, яка надала їй гуманітарну візу з правом займатися спортом.

В інтерв'ю легкоатлетка також додала, що питання про її зняття було вирішено "не на рівні федерації, не на рівні міністерства спорту, а рівнем вище – що мене потрібно ліквідувати з Олімпіади, повернути додому, тому що я заважаю команді виступати". Ходять чутки, що рішення ухвалював особисто невизнаний президент Білорусі Олександр Лукашенко.

"Коли мені дали час, щоб зібрати валізу, я намагалася максимально тягнути час, дзвонила батькам, чоловікові... Вже коли я йшла в машину, мені зателефонувала бабуся, було буквально п'ять секунд, вона мені встигла сказати, що не можна повертатися до Білорусі. Я зрозуміла, що вона не просто так це сказала. Можливо, хтось зміг їй передати, що мене буде чекати, якщо я туди повернуся. Тут я почуваюся в безпеці", – розповіла вона після прибуття до Польщі.

Чоловік Тимановської Арсеній Зданевич, який відразу після інциденту поїхав до Києва, також вирушить з України в Польщу. Один із лідерів білоруської опозиції Павло Латушко розповів, що влада Білорусі вже контактувала з матір'ю Христини. Жінці розповіли, що її дочка нібито була шпигуном західних країн, і просили умовити спортсменку повернутися додому.

Які ще спортсмени просили про порятунок?

Ситуація з Тимановською – не перший випадок втечі спортсменів. Хоча обставини в них були різні, всіх об'єднувало одне – прагнення піти від влади, яку вони вважали авторитарною.

• СРСР

Один із найгучніших скандалів стався в 1976 році. Під час турніру в Амстердамі шахіст Віктор Корчной попросив притулок у Нідерландах, а потім оселився в Швейцарії. У Радянському Союзі гросмейстера позбавили громадянства і звання майстра спорту. А пізніше, коли він готувався до поєдинку з Анатолієм Карповим, радянські журналісти називали Корчного просто "претендентом".

Через три роки не повернулися з гастролей у Швейцарії Людмила Білоусова та Олег Протопопов, з яких почалася світова слава радянського фігурного катання. Причини еміграції, як розповідали самі фігуристи, у них були творчі: мовляв, їм потрібні тільки лід і можливість кататися, якої їх позбавляють в СРСР через вік. Після втечі в Радянському Союзі вибухнув скандал, а згадки про Білоусову та Протопопова зникли навіть зі спортивних довідників. Ба більше, в 1988 році спортсменів запросили виступати на Олімпіаді в Калгарі, однак радянська делегація пригрозила, що буде бойкотувати церемонію.

У 1989 році після завершення чемпіонату світу в Стокгольмі втікав хокеїст Олександр Могильний. Через дев'ять днів Сполучені Штати надали спортсмену притулок – після того, як на батьківщині проти нього порушили кримінальну справу за звинуваченням у дезертирстві. В результаті Могильний став капітаном клубу НХЛ, вигравав Кубок Стенлі, а також два рази входив до збірної зірок Національної хокейної ліги. Через 22 роки він заявив, що причиною втечі стало фінансове становище.

"Я був олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу, трикратним чемпіоном СРСР. Проте не мав навіть метра житла. Кому потрібне таке життя?" – коментував спортсмен.

У 1979 році колишній олімпійський чемпіон із веслування на каное Владас Чесюнас втік із Литовської РСР у Західну Німеччину. Приблизно через рік КДБ викрав спортсмена, проте сам Чесюнас пізніше заявив, що повернувся "добровільно". На батьківщині його не посадили, він закінчив інститут і працював тренером, проте довгий час залишався під ковпаком у спецслужб.

• Інші країни

У 1996 році прапороносець збірної Іраку, де правив диктатор Саддам Хусейн, важкоатлет Раїд Ахмед попросив політичного притулку в США. Так само вчинив і член збірної Афганістану боксер Джавід Оман Мухаммед, тільки притулок він отримав у сусідній Канаді.

У 2010 році футбольна збірна КНДР брала участь у фінальній частині Чемпіонату світу, який тоді проходив у ПАР. Але перед першою грою збірна недорахувалася чотирьох гравців. Північнокорейська делегація відмовилася коментувати ситуацію, тому журналісти припустили, що спортсмени попросили політичного притулку. І це не дивно, адже на батьківщині їх чекало покарання за поганий виступ на турнірі.

Куба – чемпіон за кількістю спортсменів, які втекли. У різний час із міжнародних змагань не поверталися боксери, тенісисти, бейсболісти, футболісти, веслярі і члени жіночої команди з хокею на траві. Одним з останніх великих скандалів стала втеча фіналіста лондонської Олімпіади-2012 з бігу на 110 метрів із бар'єрами Орландо Ортеги. Він зник під час Чемпіонату світу в Москві в 2013 році. Пізніше з'ясувалося, що спортсмен втік до США. З 2016 Ортега виступає за збірну Іспанії.

У 2021 році 20-річний важкоатлет з Уганди Джуліус Ссекітолеко перебував із командою в місті Ідзумі-Сано на зборах напередодні старту Олімпіади, а потім просто зник. Пізніше стало відомо, що чоловік купив квиток на швидкісний поїзд в Нагою. У своєму посланні важкоатлет пояснив, що не хоче повертатися додому, оскільки "життя там важке".

Той факт, що Білорусь опинилася в одному списку з СРСР, КНДР, Кубою, Угандою, Іраком і Афганістаном, наочно демонструє посилення диктаторського режиму в державі. І якщо для більшості спортсменів Олімпіада є шансом заявити про себе на весь світ і досягти бажаних медалей, то для деяких міжнародні змагання – шанс втекти й вижити.