Рекорд по смертям від COVID-19: готуйте дупу, гроші – або біжіть вакцинуватися, хто встигне
538 померлих від ковіду за добу. Такого ще не було.
Вони не вчора захворіли. Два тижні тому. Ті, хто вчора захворів, підійдуть через два тижні. І їх, швидше за все, буде більше.
Європа, яка батогом і пряником провакцинувала більшість населення, повернулася до звичайного життя. Люди працюють, вчаться, відпочивають, подорожують. Ми зі своїми 15 відсотками – готуємося знову засісти на локдаун. Рядком. І вакциновані, і ны. Закриються школи, садочки, ресторани, магазини. Крім Епіцентру, звісно, і ресторану Велюр.
Про "віденську каву на вікенд" забудьте щонайменше до Нового року. Не пускатимуть. Тому що 15 відсотків – це ні про що. І навіть 30 буде ні про що.
Хто винен? Так хрін його знає. Чи то "злочинна влада", яка у нас зараз "за все хороше". А за "все погане" – це не вона. За все погане у нас ніхто. Чи то "злочинний народ", який, наслухавшись і начитавшись всякої х*рні, бореться з ковідом не вакциною, а вітаміном D і господарським милом. Напевно, це той рідкісний випадок єднання, про який писав класик, щоправда, з іншого приводу. Коли верхи не можуть, а низи не хочуть.
У нас свій шлях. У нас завжди все має розсмоктатися саме. Ми маємо особисто об кожен стовп і на кожні граблі. Як в тому анекдоті старому. Потрапили до дикунів на безлюдний острів американець, француз, росіянин і українець. Кожному завдання на вибір: заплатити 5 тисяч доларів, з'їсти кілограм солі або його має "полюбити" все плем'я. Тоді відпустять. Американець вибрав гроші. Француз вибрав любов. Росіянин вибрав сіль. Виконали, попливли. Українець розумний. Подумав, каже, буду їсти сіль. Начебто нічого. Півкіло з'їв, плаче, не можу більше. Давайте – "любіть". До середини племені дійшов – все, не можу. Давайте рахунок, куди гроші переводити... Вибачте за сумний анекдот.
Загалом, мораль така. Готуйте дупу, гроші, або біжіть вакцинуватися, хто встигне.
