Приземлення валькірій: Bellingcat опублікувало першу частину розслідування з "вагнергейту"
Операція із захоплення 33 російських найманців приватної військової компанії Вагнера була продумана і проводилася українською розвідкою разом зі Службою безпеки України.
До такого висновку дійшли в Bellingcat за результатами розслідування, яке тривало рік.
Його результати були оприлюднені 17 листопада. Більшість із бойовиків, яких згодом затримали у Білорусі, воювали на Донбасі на боці окупантів. Розслідувачі з'ясували, що частина була у складі ПВК Вагнера, частина – у складі так званого "добровольчого корпусу". Інші працювали на Збройні сили РФ або російські спецслужби.
Головна з матеріалу Bellingcat
Операція була продумана та проводилася Головним управлінням розвідки Міністерства оборони за підтримки Управління контррозвідки СБУ.
Почата вона була ще у 2018 році, але тоді йшлося про збір розвідданих, а до кінця 2019 року вона прийняла новий оборот.
Мета операції – посадка літака в Києві та затримання бойовиків.
Зірвано її було після зустрічі представників із політичним керівництвом. Потім терміни проведення було перенесено і пізніше "вагнерівців" затримало у Мінську КДБ Білорусі.
Перша частина розслідування детально розкриває вербування бойовиків і завершується на їхнє відправлення до Мінська. Зазначимо, окрім текстового варіанта Bellingcat планує представити ще два документальні фільми – один короткий, а другий – двогодинний, який вийде не раніше 2022 року.
Читайте також Початок операції
Зазначається, що ГУР Міноборони почало збирати розвіддані ще в 2018 році, але до кінця 2019-го після успіху низки операцій (зокрема захоплення підозрюваного у справі про катастрофу МН17 одного з командирів терористів на Донбасі Володимира Цемаха) з'явилися більш амбітні плани.
На початку 2020 року метою операції стали сотні колишніх найманців, які під час пандемії коронавірусу осіли у своїх рідних містах та селах у Росії.
Читайте також Їх планувалося заманювати у третю країну та просити про екстрадицію до України. Однак у результаті було вирішено заманити і затримати кілька десятків основних найманців. На цьому етапі була залучена СБУ, яка складала короткий список цілей, чиї злочини були достатньо серйозними та їх можна було б легко довести у суді.
Фінальна стадія планування
Три колишні офіцери української спецслужби розповіли Bellingcat, що про підготовку спецоперації президент Володимир Зеленський вперше був проінформований 15 червня 2020 року. Він схвалив її та попросив підготувати детальний план. Його 1 липня затвердив Міністр оборони. З того моменту за операцію відповідали голова ГУР Василь Бурба, заступник голови СБУ Руслан Баранецький, а проект отримав назву "Авеню".
ГУР та СБУ почали погоджувати списки. Як з'ясувалося, багато хто з фігурантів був у списках найбільш розшукуваних СБУ терористів. Серед них і ті, хто воював проти України під Іловайськом та Дебальцевим, а також причетні до збиття Іл-76 (тоді загинули 49 українських військових). Один із найманців навіть розповідав, що супроводжував БУК, з якого збили малайзійський рейс МН17.
Згодом українська спецслужба підготувала шорт-лист із 28 осіб. ГРУ розширило його до 45, включивши туди найманців, які не воювали на Донбасі, щоб уникнути підозр з боку бойовиків.
Як зірвалася операція
Бурба розповів, що за день до від'їзду найманців він разом із Баранецьким прибув до Офісу президента, щоб надати остаточну інформацію про операцію. Але Зеленський тоді був зайнятий і особисто зустрітися не вдалося із главою держави.
За словами тодішнього керівника ГУР, вони зустрілися з головою ВП Андрієм Єрмаком, і той запропонував відкласти операцію на тиждень.
У розслідуванні наголошується, що напередодні Зеленський домовився з Росією про припинення вогню. За словами Бурби, канцелярія президента була впевнена, що якщо спецоперація продовжиться відповідно до плану та завершиться затриманнями 25 липня – припинення вогню не буде, а вимоги "нормандської четвірки" не буде виконано.
Бурба відповів, що затримка операції на тиждень неможлива і призведе або до втрати довіри з боку найманців ПВК Вагнера, або до появи підозр у білоруської контррозвідки.
Потім представники ВП, намагаючись піти назустріч розвідці, запропонувало скоротити затримку до чотирьох днів, а у результаті вийшло до п'яти.
У Bellingcat наголосили, що не змогли перевірити справжність ні першої, ні другої розмови, а в Офісі президента не дали коментарів.
Читайте також У результаті "вагнерівцям" перебронювали квитки та поселили у готелі, де їх і затримали спецслужби Білорусі.
Вербування
Для того, щоб все виглядало правдоподібно, було вирішено використати реальну приватну військову кампанію "МАР", створену в Санкт-Петербурзі в 2012 році, яка вже припинила діяльність.
Для перехоплення запитів щодо набору персоналу у вересні команда ГУР зареєструвала аналогічний домен та сайт. Це дозволило їм створити домен для листування з кандидатами на роботу.
Як роботу бойовикам вирішили пропонувати охорону нафтових об'єктів "Роснефти" на Близькому Сході. Для цього було зареєстровано доменне ім'я office-rosneft.org.
Учасником проекту був колишній офіцер ГРУ середньої ланки, яку заарештували та завербувала українська розвідка у "ДНР" кількома роками раніше. Він повернувся до Росії, вийшов на пенсію і за деякий час на прохання української розвідки знову почав шукати роботу.
Роль головного рекрутера та куратора від спецслужб зіграв спецназівець із реальним бойовим досвідом. Для нього вигадали ім'я "Сергій Петрович".
Як шукали кандидатів на "роботу"
Шукали бойовиків через оголошення на українських сайтах. Їм пропонували зарплату 225 тисяч рублів на місяць (понад 80 тисяч гривень). Заявок було дуже багато, і більшість кандидатів взагалі не мали досвіду бойових дій на Донбасі.
Потім підхід вирішили змінити і "Сергію Петровичу" доручили провести співбесіду з найперспективнішими кандидатами, щоби визначити з них найбільш значущих для України.
Читайте також Одним із першим, на кого вдалося вийти, став Артем Міляєв 1981 року народження. Він написав, що має досвід війни в Чечні, Сирії та на Донбасі. Також він зізнався, що був заступником командира штурмової бригади у "ДНР". Він був відомий своїм бойовим товаришам, а українська розвідка знала його під позивним "Шаман".
У результаті на початку травня 2020 року "Петрович" доручив Міляєву набрати перший взвод. За кожну заповнену анкету йому пропонувалася матеріальна допомога.
Рішення віддати відбір "Шаману" дав свої плоди і до кінця місяця фейкова ПВК отримала десятки заявок. Бланки були складені як форми, які раніше використовувала справжня компанія "МАР" із печаткою. Форми, які зрештою були заповнені більш ніж 200 заявниками, містили повні особисті дані, включаючи поточну адресу, номери телефонів та електронну пошту, зростання, вагу та розміри взуття, освіту та військовий досвід.
Читайте також 
Які плоди дало вербування
До початку червня 2020 року ГУР отримало сотні сторінок докладних, написаних від руки зізнань бойовиків про їхню роль у незаконних бойових діях у Східній Україні, на Близькому Сході та в Африці, а також імена командирів та фотографії медалей, виданих Кремлем, і навіть раніше ніде не опубліковані відео- та фотоматеріали про військові злочини, такі як збиття українського військового вертольота на Донбасі в 2014 році.
Багато хто надав інсайдерські дані як про вторгнення Росії в Україну в 2014 – 2015 роках, так і про те, як РФ підтримувала формально "приватну" військову компанію Вагнера. Під час співбесіди підполковник Олександр Кривенко, можливо, найвищий офіцер із тих, якого рекрутувала команда ГУР, розповів, як у 2014 році військкомат в Астрахані попросив його сформувати батальйон для бойових дій на сході України. Він також розповів "Петровичу", як займався військовою підготовкою бойовиків ПВК Вагнера, як це привело його до Сирії та Центрально-Африканської Республіки, де він служив радником голови місцевого генштабу. Крім того, він розповів про тренінг, який пройшов голова генштабу ЦАР в академії ГРУ ім. Фрунзе у Москві.
Загалом було відібрано 180 осіб.
Зміна куратора
На початку червня 2020 року ГУР вирішили "вбити Сергія Петровича у бою під час виконання завдання у Сирії", щоб потягнути час. Його місце зайняв інший куратор "Артур Палич", також оперативник ГУР.
Він зв'язався з Міляєвим через підроблений номер консульської служби Росії у Каракасі. "Палич" заявив, що стільки ж бійців потрібні "Роснафті" для охорони об'єктів від рейдерів у Венесуелі.
Українська розвідка мала вибрати із 180 осіб кілька десятків головних злочинців, організувати для них переліт та примусово посадити літак під час перельоту над Україною.
Через пандемію з Росії вилетіти можна було лише через Білорусь. Найбільш зручним та правдоподібним для прольоту над Україною був рейс до Стамбула (він дійсно використовувався для польотів на Близький Схід та Латинську Америку).
Так із 180 найманців було відібрано 40, чиї військові злочини було доведено. Згодом куратор розділив найманців на чотири взводи по 45 осіб у кожному. Командувати ними всіма мав "Шаман".
Перекидання та затримання
"Палич" дав вказівку "Шаману" зібрати перший взвод із 47 осіб. Останньому розвідники ГУР надали першу частину "відрядження".
Найнятий розвідкою турагент знайшов 34 квитки на рейс до Туреччини 25 липня. Ще 13 квитків знайшли на рейс за два дні. Основні особи, які цікавили ГУР, були включені до першого рейсу, а іншим сказали, що вони полетять пізніше.
Координувалися дії "Шаманом" у месенджері WhatsАpp. Він доручив зібратися на автовокзалі в Москві о 8-й ранку 24 липня, звідки автобусом найманців мали доставити до Мінська ввечері. Наступного ранку бойовики мали вирушити в аеропорт.
Читайте також Усі 33 учасники прибули до Москви вчасно, ще один – Ігор Тараканов – заявив, що захворів і не поїхав.
Міляєв вручив кожному добову, фальшиву трудову угоду з білоруською компанією, роздруківку їхніх електронних квитків та копію колективного трудового договору. Згідно з цими трудовими договорами вартістю 1 000 білоруських рублів за кожен їм було дозволено в'їзд до Білорусі. Увечері автобус із "вагнерівцями" успішно подолав кордон Білорусі та попрямував у бік аеропорту. У цей момент ще ніхто не припускав, що доїхати до аеропорту їм не судилося.
На цьому перша частина розслідування закінчується.
