"Сказати "ні" було неможливо". Як дівчат із бідних країн залучають до секс-індустрії в Європі
Щороку до європейських міст привозять тисячі жінок для роботи у секс-індустрії. Одній з них, молодій нігерійці, вдалося вирватися з цього кола завдяки двом випадковим зустрічам. Ось її історія.
"Перше, що я побачила, було світло. Там, звідки я приїхала, постійно темно, тому що немає електрики. А тут все переливалося вогнями, і це було чудово!" - згадує Джуел (ім'я змінене) свою першу зустріч з Данією.
"Я дякувала Богу за те, що опинилася в цій країні, і з нетерпінням хотіла стати до роботи".
На батьківщині дівчині сказали, що вона доглядатиме за літніми людьми.
Міжнародна організація у справах міграції вважає, що до 80% нігерійських жінок, що вирушають працювати до Європи, насправді вербують для проституції.
Звичайно, і Джуел чула про випадки обману, але ті жінки пройшли важкий і небезпечний шлях автобусами до Лівії та човнами через Середземне море, а їй запропонували летіти з Лагоса до Копенгагена літаком, і це її заспокоїло.
"Все було так солідно організовано, що у мене не виникло жодних підозр", - каже вона.
У Копенгагені її зустрічала землячка, яка наступного дня повела її у Вестербро - місцевий квартал червоних ліхтарів.
"Я оглядалася у пошуках якоїсь клініки", - згадує Джуел. Супутниця весь час радила добре придивлятися до місцевості, а потім приголомшила страшною правдою.
"Тут ти і працюватимеш!" - сказала вона. Я обернулася, думаючи, що вона вказує на відповідну будівлю. І тут вона спокійно пояснила, що "тут" - це на вулиці, якою ми йшли, а "робота" полягатиме у полюванні на клієнтів. Мені здалося, що світ довкола почав руйнуватися".
Того ж вечора відбулася випадкова зустріч, яка потім виявилась важливою - з Мішель Мілдуотер з неурядової організації HopeNow, що допомагає в Данії таким, як Джуел. Та звернула увагу на дівчину років двадцяти, що виглядала переляканою, і дала їй візитівку з телефоном.
Мішель Мілдуотер заснувала НКО HopeNow у 2007 році
"Мадам" веліла Джуел не довіряти "цій англійці на велосипеді" і швидко знайшла для неї першого клієнта.
"Чоловік дав їй 4000 крон (620 доларів) за те, щоб відвести мене до нього додому, і моя мадам повернулась і пішла", - продовжує Джуел свою розповідь.
"Він віз мене автівкою так довго, що здавалося, ми ніколи не приїдемо. Я не знала мови і не розуміла, що він говорив. Ми спілкувалися за допомогою перекладача Google. Мені було страшно".
Так минуло кілька місяців.
"Я на цьому погано розуміюсь, - каже Джуел. - Завжди стояла осторонь з боязким виглядом, але мене все одно знаходили. Постійні клієнти знають, коли з'являється нова дівчина, а їх завжди тягне на нове".
За останніми даними ЄС, у 2017-2018 роках понад 14 тисяч жінок перевезли через кордон переважно для проституції, приблизно половина - з-за меж Євросоюзу. Нігерія - у першій п'ятірці країн-постачальників. Це верхівка айсберга, оскільки до статистики увійшли лише виявлені випадки.
Єврокомісія оцінює прибутки підпільних ділків у 14 мільярдів євро на рік.
Так виглядає Вестербро вночі
Зазвичай, все відбувається за однією схемою. Молодим жінкам пропонують пристойну роботу, після прибуття на місце кажуть, що такої немає, а вони заборгували за дорогу і проживання.
"Це боргове кріпацтво, - каже Сіне Пламбек з данського Інституту міжнародних досліджень. - У випадку з жінками з Нігерії сума складає від десяти до шістдесяти тисяч євро. Її потрібно повернути швидко, і якщо у вас немає офіційного дозволу на роботу, залишається лише секс-індустрія".
Ті, хто завербував Джуел, за день до вильоту з Лагоса повідомили, що їй доведеться виплатити 42 тисячі євро, і змусили присягнути, що вона нікому нічого не скаже, інакше вона та її рідні матимуть проблеми. Щоб було страшніше, розмова відбувалася на цвинтарі.
Коли Джуел вже була у Данії, її близьким справді погрожували.
"Якісь люди приходили до нас і наполегливо просили мою бабусю поговорити зі мною, щоб я і не думала поскаржитись в поліцію або не виплачувати борг. Щоразу, коли я телефонувала їй, вона плакала і вмовляла мене не підставляти родину".
Під таким тиском про вибір вже не йшлося.
"Неможливо було сказати "ні". Всім доводилося відповідати "так". На кожного потенційного клієнта полювали десять-п'ятнадцять жінок, яким хотілося заробити в цей вечір".
Все відбувалося в авто на стоянках чи навіть на землі між машинами. Якщо клієнт пропонував поїхати до нього додому, було більше комфорту, але й більше ризику.
"Один чоловік наказав мені роздягнутися і лягти у ванну, а потім приніс два відерця льоду і почав лити на мене холодну воду", - розповідає Джуел.
Безкарність злочинців
Оприлюднивши у квітні цього року нову стратегію боротьби з контрабандою людей, Єврокомісія визнала, що десять років попередніх зусиль здебільшого не мали результату.
"Безкарність правопорушників у ЄС зберігається, кількість порушених справ і вироків - вкрай мала", - йшлося у заяві, що описує контрабанду людей як "вид злочинності з малим ризиком й високим прибутком".
Різні спроби зменшити попит на секс-послуги також не мали успіху.
За даними британського уряду, з березня 2019 по березень 2020 року в Сполученому Королівстві поліція зафіксувала 7779 злочинів, що належать до категорії "сучасного рабства", зокрема, трудову та сексуальну експлуатацію, але лише у 250 випадках підозрюваним висунули звинувачення.
Допомогою жертвам "сучасного рабства" у Британії займається Армія порятунку. З червня 2020 по червень 2021 року до неї звернулися 610 іноземок, що зазнали сексуальної експлуатації.
"Червоні ліхтарі" та "червоний фургон"
Суботній вечір. Істедгаде, головна вулиця кварталу Вестербро з її барами, нічними клубами та секс-шопами - галаслива й залита світлом. Навколо вештаються чоловіки, багато з них ледь тримаються на ногах.
Тут жінки з Нігерії та Східної Європи з бездоганними зачісками та макіяжем. Нині у них в моді спортивні костюми. Високі підбори та стереотипне "сексуальне" вбрання трапляється рідко.
Мішель Мілдуотер, що займається своєю справою понад десять років, як і раніше, ходить кварталом, пропонуючи таким, як Джуел, контактний телефон, пораду і допомогу.
Продаж та купівля сексу за гроші в Данії не заборонені, але повії повинні мати дозвіл на роботу.
Нелегальних мігрантів депортують з країни. Якщо жінка доведе, що була жертвою контрабанди, це нічого не змінить - після недовгого перебування у державному центрі її відправлять на батьківщину.
Оскільки міграційний статус багатьох іноземок є сумнівним, вони не схильні контактувати з поліцією, що робить їх уразливими для зловживань і знущань.
Це турбує Мішель. "В одному з місцевих готелів було кілька випадків насильства, коли жертви тікали всі в крові", - каже вона.
У вихідні данські некомерційні організації надають різноманітну допомогу секс-робітницям. Одна з них, Reden International, організувала кафе, де можна перепочити, прийти до тями та поїсти у перерві між клієнтами. А в прибічній вуличці інша група волонтерів реалізує ініціативу, що не має аналогів у світі.
Це "червоний фургон" - мінівен з ліжком, м'яким освітленням та запасом презервативів й гігієнічних серветок. Туди повія може привести чоловіка замість того, щоб вирушити з ним у якесь потенційно небезпечне місце.
До світанку до фургона прямує безперервна низка жінок, за кожною з яких, немов на прив'язі, слідує клієнт. Волонтери тримаються на відстані, але достатньо близько, щоб можна було покликати їх на допомогу. "Червоний фургон" обслуговує в середньому сім пар на годину.
"Червоний фургон" та волонтери. Зліва направо: Пауліна Хоффман-Шредер, Сіне Пламбек та Афінія Джатупарісакул
Сіне Пламбек - одна з цих волонтерів.
"У жінок, з якими ми маємо справу, купа проблем - борги, бідність, сім'ї, діти, - каже вона. - Більшість з них не займалися б цим, якби життя не змушувало. Немає сенсу їх повчати. Вони торгуватимуть собою, подобається нам це чи ні, а ми принаймні надаємо їм безпечне місце".
Хепі-енд, як у кіно
Після чотирьох місяців на панелі, у зневірі та розпачі Джуел все ще не хотіла звертатися до влади, боячись за себе та свою сім'ю в Нігерії.
І раптом її життя чарівним чином змінилося. Виглядає як сентиментальна казка, але вона закохалася у данця, а він у неї. Під час першої ж романтичної вечері Джуел зізналася, як заробляє на життя.
"Йому було важко, але він повівся гідно", - каже Джуел про чоловіка, за якого незабаром вийшла заміж.
Цю картину написала Джуел
З того дня Джуел припинила виходити на панель.
Кілька разів наречений платив за неї щотижневий оброк, але було зрозуміло, що цього замало. "Ти знаєш когось, хто міг би допомогти?" - запитав він. Тут і стала в пригоді картка з телефоном Мішель Мілдуотер.
Активістка порадила молодій жінці подолати страх і припинити платити "мадам". Так вона й зробила. Жодних неприємностей для рідних не було - чи то шантажисти блефували, чи, на щастя, виявилися дрібними злочинцями, а не членами серйозної міжнародної банди.
Джуел подала клопотання про посвідку на проживання і зараз чекає на рішення. Вона сподівається на сприятливий результат, бо опанувала мову та народила дитину від данського громадянина.
З Мішель вони великі друзі. На весіллі Джуел та була подружкою нареченої.
"Це був один з найкращих моментів мого життя - мене відвели до вівтаря, і це була Мішель", - каже Джуел.
Вона мріє вступити до бізнес-школи, а ще - допомагати волонтерам.
Напередодні локдауну Мішель Мілдуотер, яка колись була акторкою, вмовила Джуел написати і поставити аматорську п'єсу-монолог про долю жінки, що пройшла через, що й вона. Джуел назвала свій твір "Щоб з цього вирватися, треба через це пройти".
Джуел на сцені
"Для мене це стало терапією. Мене неймовірно зачепила реакція публіки. Коли йшла вистава, здавалося, що моя душа розлучається з тілом. Тому що все це не вигадка - це реальне життя", - каже Джуел.
