Нова вимога Путіна: що стане головним на переговорах лідерів США та РФ

7 грудня о 17.00 за київським часом розпочалася друга повноцінна зустріч чинних президентів США та РФ – Джозефа Байдена та Владіміра Путіна.

Щоправда, цього разу, на відміну від їхньої першої зустрічі у червні-2021 у Женеві, лідери поспілкуються по відеозв’язку.

Серед інших відмінностей – швидкість організації зустрічі та її тематика.

Про дату червневого "саміту США-РФ" було відомо наперед, її підлаштували під плани президентів, детально підготували місце тощо. Натомість нинішня розмова, хоч і не є геть несподіваною (на переговорах 16 червня говорили, що непогано було б підбити підсумки за пів року, цей термін спливе за тиждень), але домовленість про неї Кремль та Білий дім узгодили в останній момент, як реакцію на дії РФ поблизу кордону з Україною.

Це визначає і тематику зустрічі. Формально Байден та Путін лишають можливість спілкуватися на будь-які теми світової безпеки, але ніхто не приховує, що левова частка розмови буде присвячена українському питанню та діям РФ на своєму західному кордоні.

Путін висловив свою позицію, яка більше схожа на ультиматум.

Він вимагає від Заходу письмових гарантій того, що Україна ніколи не вступить до НАТО, і вважає це передумовою зменшення напруженості в Європі.

Про те, що стоїть за цим ультиматумом, на що можна розраховувати Україні і якими є інструменти тиску Кремля на Захід – дивіться у нашому відео.

Ми розповідатимемо також про розвиток цих переговорів – підпишіться на youtube-канал або новий телеграм-канал ЄП, де ми повідомляємо про нові відео.

Детальніше про позицію сторін та про переговори у Європі щодо можливості російської агресії – у цій статті.

Напруження для зустрічі

Припущення про те, що військові маневри Росії мають на меті щось більше, аніж просто тренування, і навіть більше ніж підготовку військової операції, були ще від перших повідомлень у ЗМІ про посилення російської загрози наприкінці жовтня. Зрештою, досвід таких дій у Кремля вже був: у квітні цього року РФ також, не ховаючись, зібрала під кордонами України 100-тисячну армію і тим самим загострила відносини із Заходом.

Тоді напругу зняла телефона розмова, а також пропозиція Байдена про особисту зустріч із Путіним. І хоча у Москві заперечують, що задовольнилися цим – але невдовзі після переговорів та без жодних принципово нових додаткових причин оголосили про відведення військ.

Втім, зараз не було ясно, чого саме хоче досягти Путін новою ескалацією і чи не готується він справді до нового вторгнення.

Але минали тижні, про військові маневри РФ написало буквально кожне велике західне медіа – і все це не призвело до жодних змін. Карти та розвіддані про розквартирування військ у відносній близькості до кордону з Україною, які потрапляють до преси, є рівно такими, як місяць тому. Росія – вільно чи невільно – створює враження того, що вона чогось чекає.

Бо щонайменше з військової точки зору це очікування перед нападом на Україну не має сенсу. Неприховано скупчувати армію, давати противникові, тобто Україні, час підготуватися; дати час для США переконати європейських партнерів у серйозності ситуації, спільно узгодити відповідь та висунути на адресу Росії офіційне санкційне попередження – це доволі дивна тактика у разі, якби від початку йшлося про наміри швидкого нападу та захоплення української території.