Жданов: Лукашенко може розмістити в Білорусі ядерну зброю РФ, але НАТО боротиметься за Україну

У нещодавньому інтерв'ю кремлівським пропагандистам самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко зробив низку заяв щодо України. 

Зокрема, диктатор запевнив, що у випадку, якщо Росія опиниться перед агресією з боку України, Мінськ буде на стороні Москви. Він також не відкинув імовірність розміщення російської ядерної зброї на білоруській території.

Але перша загроза навряд чи буде реалізована, якщо Кремль не дасть прямої вказівки на це. А друга – цілком здійсненна. Малоймовірно, що РФ виторгує у НАТО якісь гарантії щодо України, але поглинання нашої країни є цілком можливим. Таку думку в ексклюзивному бліц-інтерв'ю висловив військовий експерт Олег Жданов. Далі наводимо його пряму мову.

Лукашенко не воюватиме з Україною, якщо не надійде прямий наказ Путіна

Щодо погроз Лукашенка про те, що Білорусь воюватиме на боці РФ проти України, то це навряд чи. Тому що для цього йому треба буде розірвати торговельно-економічні зв'язки з нашою країною, а економіка Білорусі дуже залежить від українського ринку.

Лукашенко не може робити інших заяв. І ми, і він спалюємо мости. Ми не визнали його як президента, а він сприймає позицію того, хто його визнає. А це сьогодні Росія. Тож очікувати чогось кращого від Лукашенка не можна.

Нашому уряду треба було б думати про диверсифікацію постачання тих товарів, які ми купуємо в Білорусі, бо це може закінчитися будь-якої миті. Білорусь може піти на санкції проти нас просто за вказівкою РФ.

Диктатор може розмістити в Білорусі ядерну зброю

Щодо розміщення на території Білорусі російської ядерної зброї – так, це можливо. Але треба розуміти, що це він каже не своїми словами. Згадайте відповідь Путіна іноземному журналісту, коли він сказав, що поява ударних комплексів на території України – це червона лінія, і якщо НАТО не припинить, то "ми можемо зараз розмістити зброю".

Білорусь – це форпост Російської Федерації у протистоянні з НАТО. І, природно, РФ розглядає варіант розміщення ракет з ядерними боєголовками біля Білорусі. Підліт до столиць європейських країн – Варшава, Берлін, Париж – буде мінімальним.

Путін не домовиться з БайденомПутін вимагає від НАТО гарантій, що Альянс не просуватиметься на схід. Він хоче, щоб ці гарантії були закріплені письмово. Це може бути якийсь паритетний договір, який передбачатиме обмеження щодо якихось озброєнь і, зокрема, їх нерозповсюдження на територію України.

Це ударні ракетні комплекси, авіація та взагалі "будь-яка інфраструктура НАТО", як сказав Путін в одному з інтерв'ю.

Але в НАТО мають розуміти, що якщо ще й Україна перейде під контроль Росії, тоді ми повертаємось у часи холодної війни, у 1970-ті роки, з повним обсягом протистояння вздовж кордону України та Польщі.

Якщо в нашій країні з'явиться інфраструктура НАТО, ідея поглинання України для Путіна стане ефемерною. Тому я думаю, що НАТО боротиметься за нас. Якщо не в повному складі, то, принаймні, основна маса.

Якщо зустріч Путіна з Байденом відбудеться, навіть у режимі відеоконференції, вони домовлятимуться про певний статус-кво щодо України. Що на цьому поки що зупинимося, і з Донбасом, і з Кримом, з інтеграцією України в НАТО.

Але навряд чи вони зможуть про щось домовитись. Може, й буде усмішка на обличчі, але в кишені буде дуля.

Кремль має намір поглинути Україну та відтворити Союз

Путін ніколи не дасть нам спокою, поки він при владі. Якщо йому вдасться поглинути Україну, він одразу оголосить про відтворення Радянського Союзу. Далі буде експансія азіатських країн. А вони дуже слабкі, порівняно з Україною. Ми тримаємось лише за рахунок наших партнерів, які нам всебічно допомагають.

Що я маю на увазі під поглинанням: фактично політичний контроль над Україною означатиме і фізичне поглинання. Якщо ми приймаємо курс Росії, то наступний етап – це підписання союзного договору.

Так, у реаліях сьогоднішнього дня жоден президент України не зможе на це піти. Але якщо говорити про реалії політичного поглинання, то тут усе дещо інакше.

Путін наполегливо продовжує здійснювати свою мрію встановлення в Україні проросійського керівництва. Яка головна роль держави? Формувати громадську думку. Про війну з Росією йдеться всередині України, але на міжнародних форумах ми воюємо із бандформуваннями. Ніхто не хоче називати війну війною, а стороною конфлікту визнати Росію.