Військові відтісняють ворога із їхніх окопів в Запорізькій області і беруть у полон важливі "кадри"

Російські військові не жаліють снарядів для обстрілу тутешніх сіл.

На півдні Запорізької області рашиські артилерійські обстріли не припиняються ні на день. Та, навіть, година суцільної тиші на тамтешній передовій нині - справжня розкіш. Стріляють окупанти не шкодуючи боєприпасів і по військових, і у бік цивільних. Натомість, навіть за таких обставин, наші воїни знищують окупантів, витісняють їх з української землі і захоплюють, дуже цінні трофеї.

Про це йдеться в ЗМІ.  

На межі Запорізької області із Донеччиною двері, стіни, дахи та паркани цивільних житлових будинків - саме вони тепер, для окупантів, вочевидь, найбільша загроза. Але людські будинки і дитяча гойдалка не схожі стратегічно важливий військовий об'єкт, який хотіла знищити - потужною авіаційною бомбою. Тій гойдалці, каже Валентина, зо три десятки років.  Жінка дотепер не може отямитися від шоку. Ворожі артилерійські снаряди, бомби й ракети - продовжують летіти у бік житлових будинків.

Пара реактивних “Ураганів” напередодні  вибухнули просто у селі. Власник ферми каже, то було вітання з великим церковним святом. «Благовіщення. Снаряд прилетів, десь був майже обід. Вбило корову, теля, ще тут декілька корів ранило. Довелося різати», - каже фермер Іван.

Нині просто вдень, у бік селищ на Запоріжжі, рашисти укотре вдарили із реактивних “Градів”.

Тут тепер точиться, саме війна артилерії, визнає “Регістр”. «Піхотної війни, як такої, зараз немає. Зараз в основному - війна артилерії на випередження», - розповідає боєць.

Навіть, єдина година - суцільної тиші, тут нині - неймовірна річ. « Якщо не по нам, то по сусідах.  Якщо не по сусідах, то можуть далі бити. Звідси можуть на всі сторони бити», - розповідає місцевий.

Натомість, кілька хвилин на перекур, відверто зізнаються українські воїни, то мало не єдиний, за існуючих обставин, спосіб трохи перевести дух.  

Літало над головами швидко й високо тут востаннє напередодні, просто серед білого дня. «Сушка вчора й позавчора нам трошки життя підпсувала. Три приходи були по полю. І туди далі йшла, теж лупил по пацанам», - розповідає військовий.  

Після авіанальотів бійці збирають величезні купи уламків. «Це був обстріл із вертольота. Він завис і відпрацював по нам повний боєкомплект. Встає і випускає справа - зліва з гармат ось ці всі некеровані ракети», - каже боєць.

Їх би краще збивати потужними засобами протиповітряної оборони, визнають наші захисники. Та кажуть, і наявне протитанкове знаряддя, в руках вправного піхотинця - здатне робити дива. Той протитанковий гранатомет, передали українцям для захисту од заліської орди - іноземці. Юрій каже: опанував зброю за півгодини. Протитанкові ракети, зізнається - складніші. Але й у рази ефективніші. «Надійна, проста, легка у використанні! Вона відпрацювала по трьох танках - знищила і чотири БМП», - хизується боєць.  

“Установка”, жартують військові “свята Джавеліна”. Не в останню чергу і за її допомоги, українське військо, крок за кроком, майже витіснило путінських садистів  із Запорізької області.

«З нашого боку йдуть контратаки і просунення вперед. Були досить жорсткі зіткнення і вдалося відкинути росіян від 6 до 10 кілометрів. Вони залишили свої позиції, які вже були окопані і спорядження. Вдалося взяти у полон 10 російських військових у тому числі трьох офіцерів», - розповідають військові.  

Поміж захоплених окупантів виявили дуже корисного “кадра”. Підполковника, начальника управління інформаційно-психологічних операцій, цілої  52-ої російської армії.