The Guardian: Путін сам себе «обіграв», коли розв’язав війну проти України
Щоб перетворити строго нейтральні Швецію і Фінляндію в країни НАТО, треба було допустити цілу купу великих стратегічних помилок.
Схоже, що кінця року територія, ВВП і протяжність спільного кордону НАТО з Росією збільшиться на стільки ж, на скільки вони б збільшилися, якби Україна все ж отримала омріяне членство.
Жорстокість, з якою Владімір Путін намагається закрити можливості безпеки для України, схоже, призвела до раптової зміни мислення у Фінляндії і Швеції, - пише The Guardian. Втім, процес ще не завершився. Ставлення до членства в НАТО ще не стабільне. І, враховуючи стійкий протест проти участі в альянсі в минулому, фіни й шведи ще можуть повернутися до звичної напівнейтральності. Російські ядерні погрози можуть виборців змусити думати ще раз. Процес вступу може виявитися важким. Існує багато форм членства в НАТО. Гельсінкі й Стокгольм їх ще не дослідили.
Але до саміту в Мадриді, який пройде в червні, альянс буде на шляху до збільшення свого населення на 16 мільйонів людей, свого ВВП - на 800 мільярдів євро, а своєї території - на 780 тисяч квадратних кілометрів. У свою чергу, в Україні живе приблизно 41 мільйон людей. Її територія становить 603,5 тисячі квадратних кілометрів, а ВВП - 155 мільярдів євро. Після вступу Швеції й Фінляндії у Росії з’явиться новий спільний кордон з НАТО протяжністю 1300 кілометрів. І це якраз протилежне до того, на чому наполягав Путін у своїх вимогах до альянсу минулого року. Що ще гірше для Москви, то це те, що НАТО тепер зміцнить свої позиції в Балтійському морі якраз поруч з Калінінградською областю, де базується стратегічно важливий російський флот.
Розпочавши вторгнення в Україну, Путін думав, що він завдав «ракетний удар» по Заходу. Але виявилося, що це високоточний бумеранг. Перетворення двох непохитно нейтральних країн в членів НАТО поповнять пантеон найбільших стратегічних помилок за цей час», - йдеться в статті.
Неординарність моменту ще й в тому, що зміни відбулися надзвичайно швидко. Фінляндія, яка останні 70 років була напів нейтральною, змінила свою зовнішню політику з блискавичною швидкістю. Фінське толерантність до Путіна була настільки великою, що деякі ліві в країні мало не співпрацювали з Кремлем. Фінська політична еліта відмовилася контактувати з російською опозицією. Ще в грудні опитування свідчили, що ідею вступу в НАТО підтримує лише 24% населення країни.
Через чотири місяці після того фінська політика перекинулася з ніг на голову. Підтримка вступу в НАТО зросла до 68%. Також опитування зараз свідчать, що більше половини з 200 депутатів парламенту Фінляндії підтримують ідею членства. Під час парламентських виборів у 2015 році 91% кандидатів від партії SDP були проти НАТО. Але прем’єр-міністр Санна Марін, яка теж входить до цієї політичної сили, каже, що часи змінилися.
«Росія виявилася не таким сусідом, як ми думали», - сказала вона.
Колишній голова уряду Фінляндії Александр Стубб сказав, що бажання його країни отримати членство в НАТО продиктоване раціональним страхом, який спровокувало вторгнення Росії в Україну. Він переконаний, що фінаська заявка буде подана в штаб-квартирі альянсу до кінця травня.
Розворот Фінляндії був настільки вагомим, що країна стала взірцем для свого сусіда - Швеції. А це багато говорить про взаємоповагу й чутливі відносини між країнами. З точки зору НАТО, було б ідеально, якби Гельсінкі і Стокгольм приєдналися разом. І опитування свідчать, що це цілком можливо. Однак, фінські дипломати наполягають, що вони не будуть втручатися в суверенні шведські рішення. Марін наголосила на цьому під час спільної прес-конференції з прем’єр-міністром Швеції Магдаленою Андерсон в Стокгольмі. Фінський прем’єр пояснила, що координація з шведськими колегами потрібна, але «це не обов’язкова умова».
«Фінляндія не диктує графіки чи висновки Швеції, так само, як і Швеція нічого не диктує Фінляндії», - підкреслила Марін.
Правлячій соціал-демократичній партії у Стокгольмі дуже важливо, щоб ні в кого не було сумнівів у її лідерстві в процесі перегляду національної політики. Зрештою, ще в листопаді партія підтвердила, що проти будь-яких альянсів. Але разом з тим, чотири правоцентристські політичні сили в країні тепер підтримують вступ в НАТО. А дві ліві партії виступають проти, стверджуючи, що членство зобов’яже країну захищати Туреччину й Угорщину.
The Guardian зауважує, що занадто довгий процес вступу двох скандинавських країн буде ризикованим. Оскільки Росія, використовуючи весь спектр методів гібридної війни, буде намагатися зірвати його. Того ж дня, коли президент України Володимир Зеленський виступав у парламенті Фінляндії, Росія влаштувала кібератаки й порушила повітряний простір країни.
Для тих, хто боїться ескалації конфлікту в Україні через НАТО, раптове розширення зобов’язань згідно зі статтею 5 на півночі, може здатися тривожним. Путін може навіть вирішити, що він мав рацію, коли говорив про зловісну політику альянсу, націлену оточити Росію. Однак, попри всі розмови про «червоні лінії» й розгортання ядерної зброї, чи справді Росія може відкрити другий фронт на півночі, коли на основному південно-західному фронті вона так принизливо втрачає солдатів, репутацію й багатство?
