Українське ноу-хау у війні - потужна кіберармія: "воїни" із 20 країн зупиняють навіть доставки озброєння ворога

Сьогодні існує багато різних ІТ-інструментів, що допомагають протистояти ворогу у цифровому світі.

Уперше в історії проти ворога працює багатотисячний загін так званих «білих хакерів», які кладуть сайти головних російських структур, під'єднуються до внутрішніх камер Кремля й завдають реальних збитків спонсорам агресії, йдеться у ЗМІ.

«Запускаємо команду і власне все, атакуємо сайт», - каже 25-річний програміст Олександр, який в ІТ вже 7 років, а від початку війни  - справжній кібервоїн.

«В кожного свої можливості, хтось шиє наколінники, хто збирає їжу на фронт, хтось воює, а хтось займається кіберфронтом, це наразі такий самий фронт, в ХХІ столітті - це така сама територія, за яку треба боротися, і більше користі можу принести тут, ніж будучи зі зброєю в руках», - певен він.

Хлопець каже, він хоч і ІТвець, проте досвіду саме в кібератаках не мав, спочатку розбирався, але невдовзі - вже навіть створив авторський інструмент. За його допомогою атакувати ворожі ресурси можуть навіть школярі.

«Це більш як обгортка на вже існуючий додаток, проте він був досить складний і звичайні користувачі не могли в ньому розібратися, я вирішив створити покращену версію, більш зрозумілий, і загальна кількість завантажень вже понад 120 тисяч», - розповідає Саша.

Сьогодні існує багато різних ІТ-інструментів, що допомагають протистояти ворогу у цифровому світі. Українське ІТ-ком'юніті переважно долучається до так званих DDOS-атак. Це коли велика кількість користувачів одночасно заходит на ворожий сайт, він не витримує навали і “лягає”. Що атакувати - кібервійсько обирає прискіпливо.

 «Навіть, якщо ворог закидає бомбами наші пологові будинки, або дитячі садки, жоден хакер у світі у нормальному глузді не буде зламувати пологовий будинок в Росії чи лікарню, бо ми етичні люди, в нас немає фашиських бажань таких зробити зло іншій країні, цивільних людей. Наша мета в першу чергу – зупинити військові операції, які відбуваються на території нашої держави. Тому все що повязано з військами Росії, і дослідження, і речі, які можуть зупиняти їх доставки озброєння», - каже експерт з кібербезпеки Єгор Аушев.

До українського кіберфронту долучаються хакери з усього світу. «Навіть, якщо президенти деяких країн не готові воювати проти Росії, проти їхніх загроз, то люди, які живуть в різних країнах готові долучатися і власне цим вони і займаються. Ми намагалися порахувати, на сьогодні це близько 20 країн учасників, беруть участь у цьому кіберпротистоянні. Наприклад білоруські кіберпартизани зупинили залізну дорогу, сполучення, поїзди не могли переміщатися до кордонів з Україною, це було дуже своєчасно», - додає Єгор.

Очевидно, атаки кібервійська росіянам дуже дошкуляють. Не дарма ж в Росії закривають соцмережі, та узагалі надумали ізолювати свій Інтернет, від глобального - за прикладом Китаю. Тим часом українські кіберзагони поповнюються щодня - воюють за клавіатурою без обмежень - і пенсіонери, і підлітки.  «Я вчуся на 5 курсі стоматологічного факультету, я порахував, що у військо на фронт мене не візьмуть, до тероборони я теж не дуже, я багато розпитував, як можна допомогти і мені небайдужі люди розповіли, що треба встановити і що куди треба написати», - розповідає студент-стоматолог Микита.

Водночас, велика частина українських ІТ-компаній виконує ще одну важливу місію - забезпечує стабільну валютну виручку, бо продовжує працювати. «Для ІТ-бізнесу дуже важлива інфраструктура, надійний зв'язок, обладнання, працювати з підвалу чи пристосованого приміщення дуже складно та неефективно. Це може негативно вплинути на те, який сервіс ми представляємо. А ми намагаємося робити усе, щоб наші замовники продовжували працювати з нами, щоб ми могли генерувати валютну виручку для країни та сплачувати податки», - каже віцепрезидент зі стратегії та технологій у Globallogic Андрій Яворський.

Експерти кажуть, цього року навіть в умовах війни ІТ-сектор дасть бюджету до 20 млрд гривень. У галузі 300 тисяч фахівців і Міністерство цифрової трансформації вже звернулося до держструктур із рекомендацією звільнити їх від призову, бо віртуальна армія не менш важлива, як вона є.