Ризик Третьої світової, ядерна зброя та перемога України: інтерв’ю з головою МЗС Латвії

За словами міністра оборони України Олексія Резнікова, Зеленський віддав наказ звільнити південь України.

І менш ніж за добу після цієї заяви ми побачили різкий сплеск так званої човникової дипломатії: президент Туреччини поговорив телефоном із Путіним, а потім і з Зеленським.

На порядку денному "зерновий коридор" – розблокування українських портів для вивезення зерна. Проте навряд чи Путін дасть на це згоду. Лише в обмін на суттєве послаблення санкцій проти Росії. Якщо ж цього не буде, він і далі використовуватиме їжу як зброю.

Як і газ. У понеділок, 11 липня, "Газпром" зупинив "Північний потік-1" на "плановий" ремонт. Проте всі прекрасно розуміють: Росія навмисно "сушить" європейський енергетичний ринок у розпал закачки газу на наступний опалювальний сезон, щоб зробити ключові європейські столиці, передовсім Берлін, більш зговірливими.

Скільки ще триватиме ця війна? Чи є ризик, що театр військових дій може вийти за межі України? ТСН.ua поговорив про це з міністром закордонних справ Латвії Едгарсом Рінкевичсом.

– Ви вірите в перемогу України? Від чого вона залежить?

– Я би сказав, що всі ми робимо все, щоб допомогти Україні виграти цю війну. Дуже важко визначити перемогу. Але я вважаю, що визначення перемоги є важливим, особливо для захисту державності, незалежності, свободи, а також територіальної цілісності. І я справді вірю, що Україна може це зробити. Я також вважаю, що ми повинні якомога більше допомагати Україні і політично, і військово, і практично. Так, я вірю, що ви вже виграли в тому сенсі, що змогли захистити свою столицю, переконати міжнародну спільноту, що Україна здатна захистити себе. Але, звичайно, ця війна досить довга. Вона триватиме ще деякий час. І, звичайно, ми всі маємо не лише вірити, що ви переможете. А Україна переможе. Але ми також маємо вам допомогти.

– Перемога України – що це? Зараз багато дискусій щодо цього. Хтось каже, що це повернення до "кордонів" 24 лютого. Ми в Україні віримо, що зможемо повернути і Донбас, і Крим.

– Моя відповідь на це запитання, і я неодноразово обговорював це з нашими латвійськими та західними журналістами, дуже проста: це Україна буде визначати, що означає перемога. Ніхто не повинен підштовхувати Україну, український народ чи уряд до будь-яких поступок. Ми повинні допомогти Україні вийти з цієї війни. Тож з цієї точки зору я думаю, що саме від вас залежить, що означає перемога.

– Ви вірите, що Путін може оголосити загальну мобілізацію в Росії?

– Думаю, ми не можемо виключати нічого. Але, звісно, ​​треба розуміти, що оголошення повномасштабної мобілізації (в Росії – ред.), мовляв, йде війна, а не "спеціальна військова операція", як це заявляє Кремль, змінить сприйняття в суспільстві. Проте, я б не надто хвилювався через те, чи оголосить щось російський президент чи ні. Наш головний обов’язок - наполягати на посиленні санкцій проти Росії, скалічити її військову та економічну машину, зробити все можливе, щоб допомогти Україні, як я вже сказав, як політично, так і військово, але також фінансово, щоб допомогти вам протистояти агресії Росії. Тому з цієї точки зору я б більше хвилювався про подальші кроки ЄС, G7, НАТО та всіх інших організацій, а не те, що росіяни збираються оголосити, сказати чи зробити.

– Проте, на вашу думку, Захід зараз достатньо допомагає Україні, щоб ми виграли цю війну?

– Я думаю, що, так, дійсно, ми намагаємося зробити якомога більше. Але ми також бачимо, що, воюючи проти Росії на Донбасі, Україна втрачає багато військових, також частину техніки, озброєння, боєприпасів. Звичайно, ми повинні робити більше. І я думаю, що саме тут деякі країни ЄС і НАТО можуть змінити ситуацію. Але коли ми обговорювали деякі програми допомоги Україні, ми доходили висновку, що початкова допомога полягала в надсиланні озброєння, техніки та боєприпасів радянського чи російського виробництва. Але потім всі ми зрозуміли, що справа не стільки в техніці радянського виробництва, бо її нам не вистачає, скільки в західній техніці, яка ефективніша. Ось де, я думаю, деякі країни справді роблять усе можливе. Деякі країни все ще намагаються зрозуміти, що їм робити. А деякі, скажімо так, не хочуть цього робити. Тож з цієї точки зору загальний настрій – допомогти. Але деякі країни повинні зробити більше.

– Чи є ризик, що ця війна може вийти за межі України?

– Це можливо. Тому ми допомагаємо Україні, чим можемо. Ось чому ми в країнах Балтії та в Латвії наполягали на збільшенні чисельності військ НАТО в Балтійському регіоні. Тому ми дуже раді бачити, що Фінляндія та Швеція приєднуються до Альянсу. Тому ми вважаємо, що нам потрібно допомагати таким країнам, як Молдова. І, так, чуючи цей імперіалістичний наратив від Кремля та Путіна, ми повинні бути готові протистояти будь-якій російській військовій експансії, пропагандистській війні чи будь-яким спробам розколоти єдність міжнародної спільноти, особливо єдність Заходу.

– Чи може російська агресія поширитися за межі України на країни Балтії? Ми бачимо, як Кремль зараз агресивно налаштований щодо Калінінграда. Чи існує загроза Третьої світової?

– Я думаю, що ми в Латвії вже відчуваємо цю першу глобальну гібридну війну, де продовольство і зерно використовуються як зброя. І всі ми знаємо цю проблему, всі ми знаємо, що робить російська пропаганда, що робить російська дипломатія, намагаючись вплинути на країни Африки, Латинської Америки та Азії. Ми бачили, що Лукашенко використовував міграцію як зброю минулого року. Тому все є зброєю. З цієї точки зору я би сказав, що ми вже перебуваємо в першій глобальній гібридній війні. Про країни Балтії. Ми розуміємо всі ризики. Ми слідкуємо за риторикою (Кремля – ред.), про "збирання" російських земель тощо. Тому вважаємо, що саміт НАТО в Мадриді ухвалив правильне рішення розгорнути більше військ у Балтійському регіоні та в Польщі. І я думаю, що, якщо росіяни спробують протестувати НАТО, вони відповідатимуть за наслідки. Ці наслідки для них можуть бути тяжкими.

– Ви щойно згадали про Білорусь. Чи вважаєте ви, що вона має нести таку ж відповідальність за війну проти України, як і Росія?

- Так, абсолютно. Тому ми і наполягаємо на тому ж наборі санкцій проти Білорусі, що й проти Росії. Однозначно, Лукашенко відповідальний за це.

– Які головні цілі Путіна?

– Я вважаю, що головна мета – це те, що він сказав, звертаючись до внутрішньої аудиторії. Це відновлення Російської імперії. Це головна мета.

– Але чи можна сказати, що все це відбувається саме зараз, тому що він готується до переобрання за два роки?

— Ну, я не вірю, що в Росії можна обирати царя. Я не вірю, що ми матимемо якісь справжні, вільні та демократичні вибори. Це буде своєрідне видовище. Тому я не думаю, що він думає про вибори 2024 року. Я думаю, що він просто хоче мати імперію. І ми розуміємо, що без України, без знищення України, це неможливо. Але я справді вірю, що ніякої виборчої кампанії не буде. Це буде просто справжній цирк як для російської, так і закордонної публіки.

– Маю на увазі, що ця війна, яку Путін розпочав проти України 24 лютого, є основним театром його виборчої кампанії 2024 року.

– Я вважаю, що ця війна – це фактично відновлення імперії. А вибори – це просто своєрідне символічне підтвердження підтримки його та його влади. Дивіться, я все ще пам’ятаю, як в СРСР зазвичай проводилися "вибори". У відкритій виборчій кампанії радянських керівників фактично ніхто не обирав. Це була просто якась церемонія. Тож я думаю, що це також буде свого роду церемонія, щоб переконати більшість росіян, що президент, Дума та всі інші обрані. Тому справа не у виборах. Це про збереження влади. І я думаю, що зараз він (Путін – ред.) більше залежить від свого внутрішнього оточення: силовиків, Міністерства оборони, а не від того, що думають люди в Санкт-Петербурзі чи Владивостоці, чи деінде в Росії. Я вважаю, що справжній електорат – це ті люди, які сидять у Кремлі, а не ті, які збираються брати участь у виборах.

– Чи є ризик застосування Росією ядерної зброї? І чи варто нам, Україні в першу чергу, порушувати питання про ядерне роззброєння Росії?

- Ризик є. Зброя масового знищення - ядерна, хімічна чи біологічна – може бути використана. Ми повинні бути готовими до цього. Але, знаєте, ми також стежимо за тим, що говорять російські пропагандистські канали. Наприклад: "Слухайте, ми використаємо ядерну зброю проти Нью-Йорка та Вашингтона". Але дозвольте мені нагадати цим людям, що насправді США і Великобританія також є ядерними державами. І будь-який напад на будь-яку з цих країн, що мають ядерну зброю, викличе реакцію у відповідь. Але так, справді, ми повинні мати всілякі суміжні плани для всіх видів подій.

– Як НАТО може змінитися після цієї повномасштабної війни Путіна проти України?

– Ми багато чому вчимося в України, з вашого опору. Що стосується Латвії, наш міністр оборони щойно оголосив, що ми знову вводимо призов на військову службу, тому що нам треба навчити наших людей чинити опір. Ми також вчимося з вашого досвіду на полі бою. Ми всі розуміємо, що необхідно зміцнювати протиповітряну та берегову оборону. Ми вчимося на цих речах. І ми також вдячні нашим українським друзям за те, що вони діляться цим досвідом.

- Латвія відчуває себе в більшій безпеці після рішень, ухвалених на саміті НАТО в Мадриді?

– Так, ми дійсно побачили, що союзники розуміють наші занепокоєння. Але ми також розуміємо, що безпека — це процес, що безпекова ситуація змінюється. І я вважаю, що ті рішення (про збільшення чисельності військ НАТО в країнах Балтії – ред.), які були ухвалені в Мадриді, корисні для безпеки моєї країни. Але ми розуміємо, що все змінилося, триває війна, а цю дискусію ми починали ще до нападу 24 лютого. Насправді ми обговорювали ці питання тут, у Ризі, на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО у грудні (2021 року – ред.). Тому ми вважаємо, що ті рішення, які були ухвалені в Мадриді, є абсолютним мінімумом для нашого захисту. І ми сказали нашим друзям і союзникам, що нам потрібно бути гнучкими та здатними реагувати на будь-які загрози. Отже, так, рішення Мадрида хороші. Але всі ми розуміємо, що ситуація стрімко змінюється, і ми повинні мати можливість дуже швидко реагувати, якщо щось трапиться.

– Чи вірите ви, що Україна зможе вступити до ЄС та НАТО? І що буде швидше?

– Зараз Україна є кандидатом на вступ до ЄС. Тому з цієї точки зору я вірю, що Україна може приєднатися до ЄС. І я вважаю, що це було дуже хороше рішення запросити і Україну, і Молдову розпочати такий процес кандидатства. Це є дуже хорошим знаком. Щодо НАТО, так, я бачу, що в НАТО зараз немає одностайної думки щодо запрошення України доєднатися до Альянсу. Але я думаю, що НАТО бачить те, що робить Україна. Україна дійсно значно нарощує свою боєздатність. Моя країна підтримує надання ПДЧ для України та Грузії ще від 2006-2008 років. І ми продовжуємо це робити. І дозвольте запевнити вас, що ця позиція незмінна. В той же час буде дуже важко швидко переконати 32 члени НАТО прийняти вашу країну. Але я думаю, що зараз ми повинні зосередитися на тому, як перемогти Росію. І якщо Україна виграє війну, то настрої в ЄС і НАТО, я думаю, зміняться. Ось чому ми так підтримуємо Україну і продовжуємо підтримувати всюди. Майбутнє України за європейською та євроатлантичною родиною.