Зустріч із Путіним? Які пропозиції Зеленському везуть Ердоган та Гутерреш
18 серпня 2022 року у Львові відбулась зустріч президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана та генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша з президентом України Володимиром Зеленським. Очільник ООН прибув до України 17 серпня.
Чи може генсек ООН вплинути на розв'язання українських проблем?
Наразі можна чітко ідентифікувати візит генсека ООН насамперед як "гуманітарний". Зокрема, він буде присвячений обговоренню "зернової угоди", обстрілів Запорізької АЕС, вбивству полонених українських військових в СІЗО Оленівки та іншим питанням. Далі голова ООН планує відвідати Одеський порт, щоб ознайомитись із технічними аспектами виконання "зернової угоди", а пізніше з тією ж метою відвідає координаційний центр у Туреччині.
Однак мало хто очікує від візиту Гутерреша якихось серйозних впливів ані на військові, ані на гуманітарні проблеми України в цій війні. Всьому світові очевидна вкрай низька ефективність ООН як організації, що покликана підтримувати мир на планеті. Антоніу Гутерреш наприкінці квітня цього року вже відвідував спочатку Москву, а потім Київ, але жодних рішень із приборкання російської агресії ним не було запропоновано. Натомість військові РФ завдали ракетного удару по столиці України під час перебування там генсека ООН, чим символічно підкреслила абсолютну безпорадність Організації Об’єднаних Націй. А втім, заклики до розв'язання проблеми ЗАЕС і визнання Росії відповідальною за це могли хоч якось виправдати візит очільника ООН до Львова.
Приїзд Ердогана до України – як продовження ролі "миротворця"
Значно більший інтерес викликає приїзд до України президента Туреччини Реджепа Ердогана і його зустріч з українським президентом. Однак цей візит можна назвати одним з елементів складної геополітичної гри, яку більш-менш успішно веде турецький лідер. В українській війні президент Туреччини взявся грати роль "миротворця" і "посередника", причому робить це набагато ефективніше, ніж ООН і всі інші міжнародні організації, разом узяті. До беззаперечних успіхів цієї політики можна віднести березневі Стамбульські переговори та "зернову угоду", яка вже успішно працює.
Відповідно, турецький президент Ердоган, в найкращих традиціях візантійських дипломатів і османських імператорів, ефективно проводить надзвичайно хитру багатовекторну політику, вдало посідаючи одразу на трьох "стільцях". З одного боку, він закриває Босфорську протоку російським військовим кораблям, постачає Україні військову техніку і представляє інтереси НАТО в регіоні, значно обмежуючи російський вплив на Кавказі. З іншого, Туреччина не приєдналася до західних санкцій, посилюючи тісні економічні зв’язки із Російською Федерацією, веде з нею перемовини про подальшу купівлю зенітних ракетних комплексів С-400 та вносить певний хаос в у функціонування НАТО своєю позицією щодо Кіпру та прийняття до Альянсу Швеції й Фінляндії. Однак найважливішим є те, що всі ці вектори сходяться на головному – суто прагматичних інтересах самої Туреччини, для економіки якої розірвання відносин із Росією буде критичною проблемою.
Ердоган озвучить російські пропозиції – якою буде реакція України?
Отже, які пропозиції може привезти до України президент Ердоган? Дипломатична практика показує, що пропозиції, стосовно яких не було знайдено компромісу, можуть довго або навіть ніколи не стати публічними. Тут можна припустити багатокрокову комбінацію, в якій турецький президент буде озвучувати побажання російської сторони, з якими він ознайомився під час візиту до Сочі 5 серпня. Майже немає сумнівів, що Україна не піде на жодні територіальні поступки, які, як завжди, вимагає Росія. Відповідно, Ердоган зможе вважати свою частину кулуарних домовленостей із РФ дотриманою – поїхав до України, озвучив умови, на які українська сторона не погодилась – місія виконана. Але ж, напевно, залишились і певні домовленості із російською стороною.
Буквально перед самим початком зустрічі турецькі ЗМІ розповсюдили інформацію, що Ердоган може запропонувати Зеленському організувати зустріч з російським лідером.
Туреччина активізує військові зусилля в Сирії
Однією з домовленостей, імовірно, можна вважати поступки Росією своїх інтересів у Сирії. У ніч на 16 серпня Туреччина оголосила про початок спецоперації проти курдських воєнізованих формувань, метою якої є створення 50-кілометрової зони безпеки на кордоні з Туреччиною. Це є ще одним свідченням істотного зменшення російського військового впливу за кордоном, що зумовлено важкими втратами російської армії в Україні.
Тому від візиту турецького президента та генсека ООН в Україну не варто очікувати доленосних рішень, хоча ситуація навколо ЗАЕС потребує саме таких невідкладних дій. Як Гутерреш, так і Ердоган виконують обов’язкову частину своєї роботи в очах всього світу, який докладає занадто мало зусиль із приборкання російської агресії. Тому українська позиція має залишитися незмінною – ніяких переговорів із РФ, поки не відбудеться припинення вогню і відведення окупаційних військ щонайменше на лінію 23 лютого 2022 року.
