Допоможуть закрити небо. Що відомо про ЗРК Avenger, які має отримати Україна

Минулого тижня Пентагон офіційно оголосив деталі нового пакету військової допомоги для України.

 Йдеться про озброєння на суму до 400 мільйонів доларів для задоволення критично важливих потреб нашої країни в галузі безпеки та оборони, і насамперед – для протиповітряного захисту.

Серед оголошеної номенклатури фігурує і зенітний комплекс ближнього радіуса дії Avenger – нова для України назва в уже доволі пістрявому переліку отриманої військової техніки.

ЗМІ розбиралися – що це за зенітка і чим вона буде корисна.

Актуальність

Після того, як Росія почала здійснювати масовані атаки на українські міста отриманими від Ірану ударними безпілотниками Shahed-136, постала гостра необхідність у системах протиповітряної оборони ближнього радіуса дії. Адже іранські дрони-камікадзе, які росіяни ребренднули під "Герань-2", не достатньо великі для того, щоб їх зафіксували радари, тому їхнє знищення відбувається переважно за візуальним наведенням.

Зенітні комплекси ближньої дії бувають як ракетного, так і гарматного типу. До ракетних належать: ЗРК "Оса", AN/TWQ-1 Avenger, IRIS-T тощо. Серед гарматних широко відомі ЗСУ-23-4 "Шилка" і Flakpanzer Gepard.

Артилерійські зенітні комплекси мають перевагу у відносно меншій вартості ураження цілі порівняно із зенітними ракетними комплексами, навіть такими, як ЗРК "Оса", не кажучи вже про сучасні західні системи (вартість однієї ракети IRIS-T становить 400 тисяч доларів, тоді як вартість дрона Shahed-136 не перевищує 50 тисяч доларів).

Станом на початок війни на озброєнні Збройних сил України була зенітна самохідна установка ЗСУ-23-4 "Шилка" радянського виробництва з чотирилюфною зенітною гарматою калібру 23 мм, але в дуже обмеженій кількості (точна кількість ніде не фігурує).

Ближче до осені Україна почала отримувати від Німеччини зенітні самохідні артилерійські установки Gepard, оснащені спареними гарматами калібру 35 мм. Із відкритих джерел відомо про щонайменше 30 таких установок на озброєнні ЗСУ. Звісно, для того, щоб "закрити небо" над Україною, цього недостатньо, тому пошук нових варіантів не припиняється.

Що за установка Avenger

AN/TWQ-1 Avenger ("Евенджер", у перекладі з англійської – "Месник") – це американський самохідний зенітний ракетний комплекс ближнього радіуса дії, який забезпечує мобільну протиповітряну оборону малої дальності для наземних підрозділів від крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів, літаків та гелікоптерів на малих висотах.

Розроблений і серійно виготовляється з 1989 року компанією Boeing на замовлення уряду Сполучених Штатів Америки.

Базова конфігурація ЗРК Avenger складається із шасі на основі модифікованого важкого броньованого військового позашляховика Humvee (він же HMMWV, він же "Хаммер"), на яке встановлено гіростабілізовану башту протиповітряної оборони. Башта складається з двох пускових установок Stinger, кожна з яких здатна запускати до чотирьох керованих ракет у швидкій послідовності.

Окрім базової версії, ЗРК Avenger можуть бути доукомплектовані підсистемою Slew-to-Cue (STC), яка дозволяє командиру або навіднику вибирати ціль для ураження з дисплея на консолі націлювання. Після вибору цілі башта може бути автоматично спрямована безпосередньо на ціль без суттєвих дій навідника. Це робить систему більш автоматичною, але потребує синхронізації її із системою командування, управління, зв'язку та розвідки передової зони протиповітряної оборони.

Також існує версія Up-Gun Avenger, розроблена у 2005 році спеціально для 3-го бронетанкового кавалерійського полку в Іраку. В межах модифікації було знято праву ракетну капсулу і на її місце встановлено 12,7-мм кулемет із дистанційним управлінням. Це зробило установку більш універсальною і дало змогу стріляти з кулемета безпосередньо перед собою.

Яку саме версію збираються поставити в Україну – наразі невідомо.

Що за ракети

Ракети Stinger, які використовує ЗРК AN/TWQ-1 Avenger, – це ті самі ракети класу "земля – повітря", відомі нам за переносним зенітним ракетним комплексом FIM-92 Stinger, який перебуває на озброєнні ЗСУ з лютого 2022 року, і вони вже непогано проявили себе у війні проти російських загарбників як ефективний засіб протидії ворожим літакам, гелікоптерам, безпілотникам і навіть крилатим ракетам.

Це керована ракета масою 14,3 кілограма, завдовжки 1,52 метра і діаметром 0,07 метра. Ракета може уразити ціль на відстані до 4,5 кілометрів зі швидкістю 725 м/с. Вона має твердопаливний двигун й інфрачервону головку самонаведення.

Перспективи

Власне, ЗРК Avenger розроблявся спеціально для потреб збройних сил і Корпусу морської піхоти США, і лише згодом його почали постачати для американських союзників на Близькому й Далекому Сході (Бахрейн, Ірак, Тайвань). Україна стане першою європейською державою, яка отримає на озброєння цей тип ЗРК.

"В умовах безжальних та жорстоких повітряних атак Росії на критично важливу інфраструктуру України додаткові можливості протиповітряної оборони мають вирішальне значення. …Системи ППО ближнього радіуса дії Avenger також нададуть Україні можливість захищати українські війська та критично важливу інфраструктуру від безпілотних літальних систем та гелікоптерів", – оголосила пресслужба Пентагону 10 листопада.

Також можна згадати, як 11 листопада на брифінгу в Пентагоні заступниця прессекретаря міністерства оборони США Сабріна Сінгх заявила, що Сполучені Штати мають намір допомогти Україні створити інтегровану систему засобів протиповітряної оборони "різної дальності".

"По суті ми створюємо – можливо, я використовую тут невдалу аналогію, – мережу систем ППО різної дальності. Я маю на увазі системи ППО Hawk і Avenger зі США, а також систему IRIS-T із Німеччини", – сказала Сабріна Сінгх.

Вона пояснила, що всі названі системи ППО мають різну дальність дії і всі вони чинять різний внесок на полі бою, що робить Збройні сили України більш ефективними.

Тож ми можемо спостерігати, як Україна поступово рухається до створення багатоешелонованої системи протиповітряної і протиракетної оборони, яка рано чи пізно "закриє небо" від російських ракет, дронів, літаків та гелікоптерів. Щоправда, темпи постачання зенітних комплексів західними союзниками залишають бажати кращого.