"Завдання – бути як Штірліц": в Україні ліквідували "секретного" російського священника у погонах

Один із найвідоміших у РФ священників Михайло Васильєв їздив із російськими десантниками по гарячих точках – фактично благословляючи на численні злочини.

Священник, який закликав росіянок народжувати більше солдатів і ні в якому разі не ховати синів від мобілізації, був ліквідований разом з іншими окупантами на захопленій частині України. Як то кажуть, карма в дії.

Докладніше про це читайте далі.

Як філософ став "штірліцом"

Михайло Васильєв народився в сім'ї військового, але незважаючи на бажання батька, щоб син пішов його стопами, погони надівати не поспішав. Щоправда, у результаті все його життя виявилося пов'язаним з армією.

Після закінчення Московського державного університету (навчався на факультеті філософії), а потім і магістратури, Васильєв пішов у священники. Щоправда, паству вибрав у погонах.

Разом з іншими новоспеченими "батюшками" його поселили в казармі, возили на полігони в Рязанській області та готували до роботи у "миротворчих" контингентах РФ за кордоном.

Підготовка була своєрідною. "Ви будете як розвідники – самі. Якщо якась гостра проблема, ми з Москви намагатимемося вирішити. Але ви повинні розуміти, що і країна вже інша, і все буде не швидко. Тому ваше завдання – бути як Штірліц", – наставляв їх протоієрей Дмитро Смирнов, який до 2013 року очолював синодальний відділ із взаємодії зі Збройними силами РФ.

Перше місце служби Васильєва було у Підмосков'ї – в церкві, розташованої на території головного гарнізону російських ракетних військ стратегічного призначення.

У 2005 році, вже давно будучи священником, Михайло Васильєв завершив ще й вищі курси академії Генерального штабу ЗС РФ – а така військова освіта була доступна тільки для обраних.

Коли у Москві збудували новий храм, який прозвали храмом ПДВ, Васильєв став там настоятелем. Релігійна кар'єра пішла вгору: священник завів корисні знайомства, був на короткій нозі і з керівництвом російського міністерства оборони.

"Основний штаб нашого патріаршого подвір'я при штабі ПДВ – він не в цих стінах. Основна частина роботи – у частинах та з'єднаннях", – любив наголошувати Васильєв.

На вантажному військовому авто з причепом, який за 10 хвилин розгортався в пересувну церкву, їздив полігонами та військовими частинами по всій країні. Але це було тільки те, що на видноті. Співрозмовник ЗМІ в українській розвідці переконаний: насправді священника довго та наполегливо готували до "місій" у ГРУ.

"Гастролі" з окупантами та карма з відстрочкою

"Слава богу та ПДВ" було улюбленою фразою Васильєва. Також він часто додавав, що священник має розповідати командирам, що таке добро та зло. Щоправда, розуміння цього у Васильєва, судячи з його дій, було дуже своєрідним.

Разом із підрозділами окупаційної російської армії він пройшов Чечню, війну в Грузії, довго перебував у Сирії. Саме там, за його твердженням, було багато "тортур християн", і це нібито "дало хороше пояснення, навіщо ми там". А ось про те, як росіяни просто стирали з лиця землі сирійські міста, вбиваючи жінок з дітьми, Васильєв ніколи не заїкався.

Багато галасу наробили його слова після оголошення часткової мобілізації у РФ. Тоді Васильєв заявив, що російські матері не повинні вивозити синів з країни, рятуючи їх від війни, і побажав якнайбільше плодитися і розмножуватися – тоді "розлучення" з одним із дітей не буде таким уже болючим. Причому найцікавіше, що священнослужитель у погонах сам був багатодітним батьком – їх у нього залишилося шестеро.

Разом із російськими десантниками священник здійснив понад сотню стрибків із парашутом і 15 років тому ледь не загинув, коли той не розкрився. У результаті легко відбувся компресійним переломом хребта. Вважав, що Бог його вберіг, але, зважаючи на все, це було першим попередженням.

З початку агресії Росії проти України "батько у погонах" багато часу проводив на окупованій частині Донбасу. А після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році засвітився вже й у Херсонській області. Саме тут він нібито потрапив під ракетний обстріл – принаймні такою є офіційна версія РПЦ і російських окупантів.

Про загибель одного з найвідоміших священників РФ стало відомо 6 листопада, а російські "військкори" одразу влаштували "плач Ярославни", згадуючи "заслуги батюшки ПДВ".

У коментарях екзальтовані росіяни стали журитися: мовляв, чому священнослужителі гинуть на війні. Однак ніхто навіть не задумався, що така доля будь-якого окупанта, який приносить лихо в чужу країну. А в тому, що Михайло Васильєв, незважаючи на всю показну "святість", також був окупантом, немає жодних сумнівів. Тому заслужений результат – "вантаж 200".