Українка, яку розшукувала французька сім'я, знайшлася: як зараз живе Ірина і чи готова до зустрічі

Мадам Алляр помилилася, коли почула про життя дівчинки в Києві, вона жила в Кременчуці.

Родина Алляр з містечка Мервіль шукала дівчинку Іру, яка двічі гостювала у них в далеких 93- 94 роках. ЗМІ розказала про них у неділю, і вже за кілька днів історія отримала продовження.

У 93-му тоді десятирічна Іра приїздила до них на оздоровлення за програмою “Діти Чорнобиля”.

Сюжет отримав чималого розголосу, Лідії Таран в особисті повідомлення хтось анонімно надіслав фото вже дорослої Іри та її номер телефону. Жінка підтвердила, що історія справді про неї.

“З початком війни я з дітьми переїхала до Німеччини, спочатку до Польщі, і потім за допомогою волонтерів ми опинилися в Німеччині. У мене двоє дітей: дівчинці - 17, хлопчику - 5”, - розповідає вже 39-річна Ірина Дмитриченко.

Про те, що її шукає вся Україна, їй сказала мама. “Я збираюся на роботу, пів на шосту ранку. Каже, Іра, подивися, тебе шукають французи. Я зрозуміти не можу, бо я сонна, бачу свої дитячі фото…” - пригадує вона.

Мадам Алляр помилилася, коли почула про життя дівчинки у Києві, вона жила в Кременчуці. Саме туди родина ліквідатора Віталія та Євгенії Ямщикових переїхала після аварії, хоча Іра народилася в Чорнобилі, а її батько до останнього їздив і працював на ЧАЕС вахтовим методом.

Зараз Іра викладає англійську та німецьку українським дітям у Баварії. “Моя мета була не відсиджуватися, бо мені треба годувати двох дітей, бо я одна. Я вдова! Потрібно було знайти роботу. На сайті Міносвіти Баварії я заповнила анкету, додала копії дипломів, і за 2 тижні мені зателефонував директор школи і запросив на співбесіду”, - розповідає Ірина.

Свої поїздки до Франції жінка згадує, як “кіно”. “Родина була велика і наскільки цінуються ці традиції, коли всі разом на Новий рік і на Різдво, всі зібралися разом. Був день народження дідуся, це як показують у фільмах, на зеленій галявині, це було весело, легко”, - пригадує Ірина.