Угода з дияволом: навіщо Путін вперше за три роки приїхав до Лукашенка, прихопивши з собою Шойгу та Лаврова
Несподіваному особистому візиту Путіна до Лукашенка в Мінськ передувала чергова масована російська атака дронами.
В ніч проти понеділка, 19 грудня, коли температура на вулиці впала до -10, ворог випустив по Україні 35 "шахедів", 30 з яких збила наша ППО. Найбільше дісталося Києву. Близько 20 іранських дронів були в небі над столицею і, на жаль, є влучання в об’єкти критичної інфраструктури. Ба більше, один із дронів під час атаки пролетів поблизу ядерної установки Південноукраїнської АЕС.
Москва не полишає спроб заморозити українців, залишивши нас без опалення, світла й води під час морозів. Саме це, на їхню думку, має, вочевидь, остаточно зламати морально-психологічний дух українців як у тилу, так і на фронті. А щоб посилити свої удари по території України, кремлівський "фюрер" особисто поїхав до Лукашенка по "дозвіл" завдавати ударів ракетами й дронами по Україні з території Білорусі, а, можливо, й навіть на другий похід на Київ та (або) Волинь.
Чи, можливо, цей раптовий візит Путіна до Лукашенка – це елемент психологічного тиску? Адже де-факто аншлюс Білорусі вже відбувся. Росія надала Білорусі новий кредит на $1,74 млрд і продовжила термін повернення попередніх на $1 млрд. Білоруські калійні добрива, які опинилися під санкціями (а частка білоруського експорту в світовому становила близько 20%), тепер йдуть через Росію. Правда, через західні санкції є проблеми з експортом російських добрив через європейські порти. Проте це вже проблема Росії. До того ж, Росія є найбільшим торговельним партнером Білорусі й постачальником газу за дуже низькою ціною.
Як бачимо, Лукашенко та економіка Білорусі – в повній залежності від Росії та волі Путіна. Тоді навіщо Путін особисто приїздив до Лукашенка в Мінськ, на перший погляд, на поклон? Адже від лютого 2021 року це Лукашенко постійно літав до Путіна "в гості": 12 їхніх зустрічей відбулися саме в Росії (за виключенням міжнародних самітів – ред.), і лише 13-та в понеділок, 19 грудня, – на території самопроголошеного білоруського президента. Що такого не можна було вирішити телефоном?
ЗМІ проаналізували головні заяви Путіна та Лукашенка після їхньої зустрічі в Мінську та розпитав у експертів, яких загроз варто чекати з боку Білорусі найближчим часом.
Що не так
Три літаки, якими користується Путін, одночасно підняли в небо під час його вильоту до Мінська пообіді в понеділок, 19 грудня. Про візит кремлівського "фюрера" в гості до Лукашенка вперше за три роки після сфальсифікованих у Білорусі президентських виборів у серпні 2020 року та початку повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого стало відомо в п’ятницю, 16 грудня, одразу після чергової масованої ракетної атаки на Україну та гучного інтерв’ю головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного The Economist.
Головком не виключив, що Росія може знову спробувати піти на Київ. Наразі, за його словами, Кремль готує близько 200 тис. нових військових. Повторне велике вторгнення може відбутися в лютому, в кращому разі в березні, а в гіршому – наприкінці січня. "Може початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, в напрямку Білорусі, не виключаю і південного напрямку", – сказав Залужний.
До того ж, Путін приїхав до Мінська не один, а разом із міністрами закордонних справ та оборони РФ Сергієм Лавровим і Сергієм Шойгу. І що цікаво, Шойгу вже приїздив до Мінська 3 грудня підписувати з білоруським колегою Віктором Хреніним якісь документи про поглиблення військової співпраці між країнами. Насправді ж, за численними витоками інформації й словами експертів, Шойгу приїздив просити ще більше зброї та військової техніки з білоруських складів для війни проти України. Візит у розширеному форматі на чолі з Путіним, на думку аналітиків американського Інституту вивчення війни (ISW), має на меті створення інформаційних умов для нового етапу війни проти України.
"Взяті разом зустріч Путіна з російським командуванням, візит Шойгу (до Білорусі – ред.), а також зустріч Путіна і Лукашенка свідчать про новий етап у поданні, плануванні та веденні війни, і можуть передвіщати відновлення наступальних операцій проти України в найближчі місяці", – вважають в ISW.
Дійсно, про другий можливий похід на Київ та (або) на Волинь, щоб перерізати нам шляхи постачання західної допомоги, з території Білорусі попереджає зараз вище політичне й військове керівництво України. Міноборони Білорусі від 13 до 19 грудня проводило раптову перевірку боєготовності своєї армії (коли білоруські танки здійснювали маневри поблизу кордону з Латвією, Литвою та Польщею, які є членами НАТО). І так, у лютому цього року Білорусь надала Росії свою територію для ракетних обстрілів та вторгнення до України. Досі білоруські війська не воювали на боці Росії. Проте є кілька нюансів.
По-перше, з математикою мобілізації в Росії щось не сходиться. Цифра в 300 тис. явно завищена, бо Путін заявляв, що 150 тис. вже на фронті. Тому мало віриться в те, що без нової хвилі мобілізації Путіну вдасться почати другий великий наступ.
По-друге, попри російську пропаганду в Білорусі, яка зранку до ночі "згодовує" білорусам, які українці погані, в цілому суспільство Білорусі, надто армія, проти прямого вступу у війну проти України на боці Росії.
По-третє, не дивлячись на регулярні спільні військові навчання, Білорусь продовжує віддавати свою зброю й техніку зі складів Росії. То з чим білоруській армії йти воювати? Та й без панування в повітрі, проведення наземної операції – це самогубство. До того ж, за інформацією Центру національного спротиву, Росія намагається прибрати до своїх рук білоруський ОПК.
Російська пропаганда пояснює, що їхні офіцери зараз на фронті, тому готувати щойно мобілізованих росіян допомагають білоруські офіцери на білоруських полігонах. Дійсно, й ЗМІ про це неодноразово писав, мобілізованих Кремль відправляє до Білорусі, де ще від радянських часів залишилася непогана база для військової підготовки. Проте це неправда, що російський офіцерський склад зараз на фронті, тому мобілізованих нікому готувати, крім білорусів. Правда в тому, що кадрова російська армія, включно з російськими офіцерами, вже давно мертва.
"Для України ризики в тому, що на території Білорусі тривають навчання російських мобілізованих, і це буде постійним фактором тиску на нашу державу. Але я не бачу такої концентрації російських військ, які можуть увійти на територію України, як це було 24 лютого. Попри розмови про створення союзного угруповання, я не вірю в ситуацію, за якої білоруські офіцери будуть командувати російськими військовими. Це, на мою думку, просто неможливо. Не говорячи вже про те, щоб білоруські генерали командували російськими офіцерами", – сказав у коментарі ТСН.ua директор Інституту світової політики Євген Магда.
Мета візиту
Водночас треба нагадати, що, за словами експертів, для розгортання достатнього для вторгнення з Білорусі угруповання Росії знадобиться кілька тижнів. До того ж, як і напередодні 24 лютого, так і зараз Кремль дуже публічно й показово нагнітає ситуацію. Тоді теж казали, що Путін просто грає м’язами, щоб щось виторгувати у Заходу. Тому до загрози повторного вторгнення з боку Білорусі треба ставитися серйозно.
На думку Євгена Магди, мета візиту Путіна набагато ширша, ніж розмови про безпосередню участь білоруських військ у вторгненні до України. Кількість білоруської армії і кількість охочих воювати всередині білоруської армії нічого в цьому питанні не вирішують. Для Путіна важливо просувати теми, пов’язані з "Союзною державою".
"Не забувайте, що Путін вважає розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою 20 ст. Не всі документи по створенню Союзної держави підписані. Путін вважає, що Лукашенко не зможе довго опиратися і йтиме на поступки. Але є нюанс. Тут, як у футболі, є фактор свого поля. Якщо Лукашенко навіть і слабший гравець, але на свої власній території, він розуміє, що можливості Путіна впливати на нього все-таки об’єктивно обмежені. Саме тому, я думаю, він наполягав, щоб саме Путін прилетів до нього. Це дійсно відбулося вперше після подій 2020 року, які в окремих питаннях були інспіровані й Росією. Лукашенко сьогодні є єдиним військово-політичним союзником Путіна, який вголос говорить про підтримку агресії проти України. Це для нього такий гарантійний "поліс страхування", що він зможе бути в цій позиції і йому не треба буде йти на якісь поступки", – сказав ЗМІ Євген Магда.
Показово, що саме в день візиту Путіна до Лукашенка й, вочевидь, розмов про "Союзну державу" (а насправді – про реінкарнацію СРСР), керівник Служби інформації та безпеки Молдови (головна розвідувальна спецслужба цієї країни) Александру Мустяце заявив, що вже наступного року Росія може напасти на Молдову.
Перемовини Лукашенка з Путіним у Мінську в понеділок, 19 грудня, тривали 2,5 години. На спільній пресконференції вже пізно ввечері Лукашенко хизувався, що "люди оцінять ухвалені рішення", а також тролив Захід, який вважає його та Путіна "співагресорами й найтоксичнішими людьми на планеті". Путін же зробив акцент на створенні разом із Білоруссю спільного оборонного простору, виробництві військової техніки та організації військових навчань. Вочевидь, саме за це Росія вирішила з Білоруссю всі "чутливі питання, пов’язані з постачанням нафти й газу".
Проте за словами українського політика, колишнього посла України в Білорусі Романа Безсмертного, за графіком мав бути саме візит Лукашенка до Москви, а не навпаки. Бо це ж Лукашенко в статусі прохача. Але поразки Росії на фронті, скасована пресконференція і ціла низка провалів у зовнішній політиці Росії перевернули все навпаки.
По-перше, на таких зустрічах ніколи нічого не вирішується.
По-друге, ця зустріч – це ще й наратив для Заходу, що Росія готова вести переговори, натяк з боку Кремля, що, бачите, в Києві не хочуть, а ми готові.
"І було видно, як задоволена пика Лукашенка, та ще і його абсолютно безглузді слова дратували Путіна й Шойгу. Але вони мусили цю роль відіграти, бо їм треба щось продати власному народу, який починає думати, що щось не так", – сказав ЗМІ Роман Безсмертний.
По-третє, ключовий компонент цієї зустрічі – це питання оборонно-безпекового блоку, які сьогодні зв’язали Лукашенка й Путіна, як Гітлера й Муссоліні.
Водночас, за словами Романа Безсмертного, жодної необхідності в пошуку додаткових аргументів у Путіна для Лукашенка немає. Міждержавні угоди, нормативна база "Союзної держави", спільна доктрина, міжгалузеві угоди тощо – вони й так зробили ЗС Білорусі в повному підпорядкуванні Генштабу РФ. Тому тема безпосереднього управління військами знаходиться в руках Шойгу й Герасимова.
Якщо зібрати російський та білоруський потенціали, ймовірність їхнього застосування проти України наразі дуже висока. Чому? Бо, за словами Романа Безсмертного, яким би не був рівень цих сил і можливих втрат, він абсолютно не цікавить ні Путіна, ні Лукашенка. Якщо треба, їх кинуть на українські штики. Тому завжди треба бути готовими до того, що це буде кинуто в бій. Навіть 35% білоруського суспільства вважає, що їх кинуть у бій, і вони підуть. Але 49% вважають, що їм треба одразу здатися в полон.
"Я вже не кажу, що понад 90% білорусів проти участі. І тут виникає такий "нежданчик", суть якого полягає в тому, що кинути білоруську армію зараз у бій разом із російськими чмобіками чи без означатиме привести кремлівського фюрера до дуже швидкої поразки. В інтерв’ю Залужного є дуже цікава фраза, яка стосується Криму, як найслабшого компонента. Я прекрасно розумію, чому там через кому не поставлена Білорусь. Якщо з Білорусі будуть стріляти, то належна відповідь буде надана. Власне цих двох аргументів достатньо, щоб зрозуміти, чому в нинішніх умовах у найближчі місяці удару звідти не буде. Але якщо це станеться, це відкриє дорогу до усунення режиму Лукашенка від влади, і це вже кінець кремлівському фюреру. Бо далі вже піде ланцюгова реакція, це прискорить катастрофу", –підсумовує для ЗМІ Роман Безсмертний.
