Полковник Недзельський: завершення війни – питання психіатрії, Путін вже програв
На сьогодні вже очевидно, що армія країни-окупанта Росії програла війну в Україні.
Наразі ворог намагається змінити тактику, "кусати" українську оборону, брати окремі населені пункти в оточення, кидати на передову ще більше "чмобіків", але все даремно. Організувати раптову потужну наступальну операцію неможливо, оскільки військовим розвідкам України та союзників відомо про всі переміщення окупанта.
На жаль, глава Кремля Володимир Путін досі цього не усвідомив, тому продовжує ставити нові цілі й призначати нові "години Ч" для "звільнення" України. Питання закінчення війни – це питання психіатрії, оскільки ніхто не може спрогнозувати, як вчинить ця психічно хвора людина. Водночас військова допомога Заходу робить свою справу – допомагає українській армії методично знищувати армію ворога. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю ЗМІ висловив полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Петро Недзельський.
– У свіжому зведенні Генштабу повідомляється про те, що російські окупанти продовжують наступ на п’яти напрямках. Водночас американський Інститут вивчення війни зазначає, що путінська армія намагається змінити тактику наступу в Україні, використовуючи малі штурмові групи, щоб компенсувати поточні обмеження своєї бойової міці. Як ви оцінюєте позиції окупанта, зокрема на цих напрямках?
– Тут я хочу нагадати слова начальника воєнної розвідки генерала Буданова. За його словами, наразі не фіксується такої великої концентрації російських військ. Таку саму інформацію оприлюднила й американська розвідка – що передумов для масованого удару немає.
Але дійсно вони змінили тактику. Ці невеличкі штурмові групи можуть діяти вздовж лінії фронту. Вони намагаються кусати, проривати оборону, створювати оточення наших міст тощо. Масованого удару вони організувати не можуть, поля усипані трупами цих "чмобіків", але вони ідуть і ідуть.
Об’єктивних можливостей для прориву в російської армії вже немає. Основну ударну міць ворога знищено – бронетехніку, авіацію, особовий склад. Але є суб’єктивний фактор – є психічно хвора людина, президент Путін, який примушує своїх генералів діяти таким неадекватним чином. Так само колись робив Жуков, який трупами завалював позиції противника.
Отже, головна небезпека полягає в тому, що Путін – неадекватна людина. Він може вчинити що завгодно, зокрема застосувати ядерну зброю.
– Ми бачимо, що чергове завдання Путіна "звільнити" Донбас до роковин повномасштабного вторгнення, 24 лютого, не було виконано. Яку наступну "сакральну" дату може обрати диктатор і які нові завдання поставити своїм генералам?
– Тут ми знову можемо говорити лише про суб’єктивні речі й розмірковувати не як військові, а як психіатри. В пресі Путіну вже було встановлено діагноз – "параноїдальна шизофренія". А параноя – це насамперед манія величі. Він бачить себе новим "імператором", "збирачем російських земель" тощо.
Він часто згадує про Катерину, яка "300 років тому завоювала Крим і Україну назвала Малоросією". Але при цьому він забуває про засновника Москви Юрія Долгорукого. Його саркофаг стоїть у Києво-Печерській лаврі. А це не 300 років тому, це 12 століття. Отже, київські русичі заснували Москву. Тобто, за логікою Путіна, Україна має забрати Москву, чи не так? Залізна логіка.
На жаль, роль особистості в історії ніхто не скасовував. Яка "сакральна" дата спаде йому на думку і що він захоче до неї мати – важко спрогнозувати. Тут ми знову впираємося у психіатрію. Як казали латиняни, якщо б у Клеопатри був коротший ніс, світ був би іншим. Так само, якби в Путіна було трохи більше мізків, світ був би іншим.
Хороша новина в тому, що це вже усвідомили наші західні партнери. Вони вже відмовилися від ідеї заглядати Путіну в очі і вирішили потужно допомагати Україні. Там розуміють, що наша країна сьогодні фактично перетворилася на форпост захисту Європи від російської агресії і фашизму Путіна.
– Ми бачимо, що наразі фронт розтягнувся уздовж кордонів України певною лінією – зі сходу на південь нашої країни. Як ви вважаєте, чи доцільно поділити цей фронт навпіл, відрізати угрупування ворога на півдні? Якщо так, чи має українська армія такі можливості?
– Навіщо нам ділити фронт навпіл? Я не бачу такої необхідності. Щоб наступати на певному напрямку, ворог має сконцентрувати там свої сили та засоби. Але сьогодні можливості української розвідки надзвичайно великі. Плюс нам допомагають союзники, зокрема США. Їхні супутники постійно перебувають над територією України і Росії.
Щойно десь спостерігається концентрація військ у наступальному обсязі, це стає відомо, і ми починаємо укріплювати оборону цієї ділянки фронту та насичувати її озброєнням. Туди підводяться українські війська, артилерія, бронетехніка, особовий склад, САУ, HIMARS та інше сучасне озброєння, й угруповання ворога розбивається вщент.
Тому російські окупанти ніяк не можуть сконцентруватися на напрямку головного удару. А наступати широким фронтом – це безнадійна справа.
Раптовий наступ був можливий в минулому, коли не було супутників, не було такого рівня воєнної розвідки. Але сьогодні приховати накопичення великої кількості військ, по суті, неможливо.
Відомо, що на окремих ділянках фронту росіян у 20-40 разів більше, ніж українських бійців. Але ця чисельність в умовах сучасної війни втрачає свій сенс. Українська армія застосовує сучасну артилерію, ракетні установки тощо й ефективно знищує ворога. Якщо нам ще й дадуть ударну авіацію, наприклад винищувачі F-16, то це взагалі буде краса.
