Частина "беркутівців" після розстрілів на Майдані виїхали з України та отримали російські паспорти: дехто вже помер у "Вагнері"
Згідно з указом президента України, щорічно 20 лютого наша держава вшановує пам'ять Героїв Небесної Сотні – українців, вбитих режимом експрезидента-втікача Віктора Януковича під час Революції Гідності.
Кров цих людей, зокрема й 48 протестувальників, розстріляних у серці столиці 20 лютого – на руках бійців спецроти київського полку міліції особливого призначення "Беркут", що отримала назву "Чорна рота".
Де перебувають нині ті, хто служив у цій спецроті, підозрюється у масовому вбивстві людей наприкінці лютого 2014 року і втік до Росії після перемоги Майдану, а також як склалися їхні долі через 12 років після тих страшних подій, з'ясували українські журналісти, OSINT-дослідники Марія Дереш, Микита Панасенко та Марія Масюк і проєкт "Книга катів".
"Беркут" та його роль у часи Революції Гідності
Вперше про полк міліції особливого призначення "Беркут" у центрі Києва, де вирував Євромайдан, країна почула 30 листопада 2013 року. Саме його влада Януковича, зокрема колишній заступник секретаря РНБО, російський агент Володимир Сівкович, використовували для розгону студентського протесту на Майдані Незалежності. Жорстоке побиття молоді силовиками тоді призвело до перетворення протестної акції за інтеграцію з Європою у справжню революцію, де українці відстоювали вже власну гідність і майбутнє.
У січні 2014-го, після сутичок на вулиці Грушевського, спецпризначенці разом з "тітушками" викрадали людей у центрі Києва, а згодом вигадували нібито скоєні учасниками протестів правопорушення.
У найчорніші дні Революції Гідності, 18-20 лютого, коли депутати Верховної Ради мали проголосувати за зміни до Конституції, повернувши країну до парламентсько-президентського устрою і урізавши повноваження Януковича, якими той незаконно сам себе наділив, представники опозиції намагалися домовитися з тодішнім президентом. Янукович нібито погодився на "перемир'я", однак командири "Беркуту" отримали наказ роздати підлеглим вогнепальну зброю. І від побиттів та скалічень людей на вулицях силовики перейшли до вбивств.
Тоді командир спецроти київського "Беркуту" Садовник відібрав 26 міліціонерів і разом із ними поїхав до центру Києва. Саме ці майже три десятки силовиків і отримали назву "Чорна рота". І саме вони 20 лютого розстрілювали протестувальників. Того дня у центрі Києва було вбито загалом 48 людей.
Вже 21 лютого Садовник разом із іншим командиром київського полку "Беркуту", Сергієм Кусюком, почали знищувати докази скоєного: зброю, з якої стріляли по майданівцях, і всю можливу документацію.
Після того частину міліціонерів вивезли з Києва до Кривого Рогу, а звідти – у Крим.
А 25 лютого 2014-го виконувач обов'язків міністра внутрішніх справ Арсен Аваков розформував "Беркут".
П'ятеро на лаві підсудних
Загалом на лаві підсудних за розстріли на вулиці Інститутській після Революції Гідності опинилися п'ятеро бійців "Чорної роти": Павло Аброськін, Сергій Зінченко, Олег Янішевський, Олександр Маринченко і Сергій Тамтура. Їхній командир Садовник встиг утекти з України в Росію восени 2014-го.
Однак у 2019-му, незадовго до того, як суд мав винести обвинуваченим "беркутівцям" вироки, у справу втрутилася Росія. Москва, шантажуючи Київ зривом повернення полонених захисників, поставила вимогу віддати "беркутівців" у рамках обміну.
Двоє з п'яти – Мариниченко і Тамтура – після обміну вирішили повернутися на підконтрольну територію України. Перший з них за вироком суду отримав п'ять років позбавлення волі (однак він вже встиг відсидіти їх у СІЗО), другого ж суд виправдав за всіма статтями, адже переконливих доказів його причетності до вбивств і поранень майданівців слідство не надало.
Мариниченко у 2021-му через Окружний адміністративний суд Києва намагався поновитися на службі в поліції. А Тамтуру у січні 2026-го мобілізували: після перевірки військово-облікових документів його відправили проходити військово-лікарську комісію (ВЛК), а звідти – на Базову загальновійськову підготовку (БЗВП).
Натомість ще троє "беркутівців", які після обміну залишилися в РФ, вироки отримали заочно. У 2023 році суд засудив Янішевського до довічного позбавлення волі, Зінченку та Аброськіну дали по 15 років.
Командир "Беркуту" Сергій Кусюк розганяє протести тепер вже у Москві
Чи не "найвідомішим" представником "Чорної роти" став керівник київського полку "Беркуту" Сергій Кусюк. Його Генеральна прокуратура України називала безпосереднім керівником розгону майданівців 30 листопада 2013 року.
Після втечі до Росії він продовжив робити те, чим займався в Україні: розганяти мітинги. Правда, тепер вже у Москві. Зокрема, у червні 2017-го він засвітився на одному з мітингів російської опозиції у столиці РФ – як керівник підрозділу російського ОМОНу.
Ігор Владика: з "правоохоронців" у "рейдери"
Ще один екс-"беркутівець", Ігор Владика, у Росії дав про себе знати вже в 2014-му. Тоді він брав участь у захопленні ФСРБ (абревіатура від рос. "Федерация Смешанного Рукопашного Боя". ––Ред.) подвір'я житлових будинків у центрі Москви, неподалік від Кремля.
Рік по тому Владика отримав російський паспорт: "книжечку" з двоглавим орлом йому вручили у Тамбові. Однак живе екс-"беркутівець", найімовірніше, у місті Балашиха Московської області.
Дані з російських податкових баз свідчать, що заробляв на життя Владика як приватний охоронець. У 2018 році він навіть охороняв російського хокеїста Олександра Овечкіна, що виступає за клуб НХЛ "Вашингтон Кепіталз", а після того щонайменше до 2023 року він працював в ТОВ "ЧОО Столичная безопасность".
У 2025 році Владика шукав роботу водія. У резюме згадував про 4-річний стаж роботи "в органах МВС" – вочевидь, не в Україні.
У січні 2026 року Владика отримав роботу, а з нею і довіреність на авто Cadillac Escalade, яке належить Григорію Григоровичу Грязнову – водієві Олени Мільської, котра, за даними російського видання "Проєкт", була таємною дружиною ексохоронця російського диктатора Володимира Путіна, очільника МНС РФ Олександра Курєнкова.
Мільська також є головою опікунської ради російського "Національного центру допомоги зниклим і постраждалим дітям": він, за даними журналістських розслідувань, причетний до викрадення з Херсонської області українських дітей (зокрема дітей-сиріт) і вивезення їх у Росію.
Олег Янішевський та Олег Кишкань осіли в РФ
Заступник Кусюка Олег Янішевський і боєць київського "Беркуту" Олег Кишкань також знайшли себе на території РФ. Обидва працювали водіями.
Янішевський мешкає в Рамєнському Московської області, Кишкань, що отримав російський ппаспорт 29 квітня 2016 року, живе у Волгограді.
Сергій Зінченко осів в окупованому Донецьку
Один із п'яти виданих Росії через обмін 2019 року "беркутівців", Сергій Зінченко, намагався влаштувати своє життя в Москві. Був одним із засновників кількох приватних охоронних структур у Росії. Однак повноцінно закріпитись у столиці в нього не вийшло.
Станом на січень 2021-го він осів у Донецьку і, за інформацією української прокуратури, навіть пішов служити у так званий "1-ий армійський корпус ДНР".
З 2024-го року його ім'я фігурує в базі "нових житєлєй Маріуполя". Однак осінтери схиляються до думки, що Зінченко досі лишається в окупованому Донецьку або "курсує" між Підмосков'ям і Донбасом.
На відміну від більшості "колег", Зінченко досить активний у заборонених в Україні соцмережах. Там він коментує повномасштабну війну і навіть часом критикує Путіна.
Кримський прихисток для "Беркуту"
Ще двоє з виданих Росії у 2019 році "беркутівців" перебувають в окупованому Криму.
Павло Аброськін, який в Україні засуджений до 15 років позбавлення волі, зареєстрований в окупованому Севастополі. Останнім його офіційним місцем роботи, про яке вдалося дізнатися розслідувачам, була одна з охоронних структур на півострові, там він працював у 2022-му.
А ось у телефонних книгах знайомих Аброськін найчастіше підписаний як "Паша водитель рендж-ровер", що може вказувати на його поточну діяльність.
Свою сторінку у "Вконтакте" Аброськін видалив. А ось в Telegram він цікавиться холодною зброєю.
Також у коментарях у мережі він скаржиться на свою "непросту долю".
"Нормально на работе работаю спина болит, торчу налог за крузак и хайлакс 900 тыс, болит спина 6 день, над домом летают дроны! А ещё я розбил рабочую машину, но всё нормально я дурачек", – цитують коментар Аброськіна зі збереженням правопису автора у розслідуванні.
На відміну від Аброськіна, щодо якого точної інформації про причетність до російських силових структур розслідувачам знайти не вдалося, ще один екс-"беркутівець", Дмитро Садовник служить окупантам цілком відкрито. Він обіймає посаду заступника начальника управління координації діяльності підрозділів Росгвардії.
Уроженець Комишувахи, яка нині перебуває в зоні бойових дій, раніше проживав в окупованому Сімферополі. Станом на 2026 рік місцем його реєстрації значиться адреса в Севастополі, за якою розташоване військове містечко.
На офіційних сторінках Росгвардії і представників окупованої влади періодично з'являються новини, в яких згадується, як Садовник бере участь у різноманітних пропагандистських урочистих заходах.
Має сина, якого вже встиг оформити в російську "Юнармію".
Екс-"беркутівці" у Херсоні
У Криму осіли ще кілька колишніх бійців "Чорної роти", котрі, з високою ймовірністю, служать у російських правоохоронних структурах чи в окупаційній армії.
За даними "Книги катів", російські сім-карти, якими користуються або ж користувалися ці персонажі, у 2022 році фіксувалися у Херсонській області.
Серед них – колишній міліціонер-підривник "Беркуту", прапорщик Євген Тарануха.
Після масових розстрілів на Інститутській він втік до Криму і отримав російське громадянство. Свій паспорт, найімовірніше, колишній беркутівець забирав аж у Тюмені, за 2,5 тисячі кілометрів від Сімферополя.
У столиці Криму він мешкав щонайменше до початку повномасштабного вторгнення.
У лютому, березні та квітні 2022-го сім-карта Таранухи "світилася" в захопленому на той час Росією Херсоні. Розслідувачі припускають, що він інтегрувався до російської правоохоронної системи і служив у головному управлінні Росгвардії по Криму та Севастополю – у підрозділі "Беркут", який нині є частиною російського ОМОНу. Мав звання старшого сержанта поліції.
З початком повномасштабного вторгнення Тарануха також зацікавився безпілотниками і навіть намагався потрапити на навчання операторів дронів у 2024-му.
Його колега по спецроті, Іван Макарець, також утік до Криму. Отримав російське громадянство. Мав кілька паспортів. Останній отримував у Севастополі в січні 2019-го. Імовірно, мав проблеми з грошима, брав мікропозики у російських компаній. Намагався заробити на ставках.
Чи став Макарець частиною російського силового блоку – достеменно невідомо. Однак одна з його сім-карт фіксувалася у Херсоні у березні 2022-го.
Представник кримського "Беркуту" Юрій Усенко російський паспорт отримував у Криму в 2014-му. Живе він у Красноперекопському районі. Окрім онлайн-знайомств і змішаних єдиноборств цікавиться також зброєю, зокрема bullpup-гвинтівками. Судячи з його постів у "Вконтактє", не дуже задоволений керівництвом поліції.
Усенко щонайменше з 2020-го по 2022-ий рік працював у службі таксі. А в 2022 році кілька десятків разів їздив з РФ та з окупованого Криму на захоплені Росією території півдня України.
Так, у серпні 2022-го він активно їздив з Ростовської області до Маріуполя та Донецька. Восени до цих поїздок додався Херсон та окупований Крим. Вже у 2023-му відвідував Мелітополь та Генічеськ. І все це – на різних авто. Окрім того, його сім-карта також з'являлася в Херсонській області в березні 2022 року.
Найцікавішим зі списку "Чорної роти" виявився Сергій Девятий. В Україні він обіймав посаду міліціонера відділення застосування спецзасобів інженерно-технічного взводу спецроти полку київського "Беркуту". Як і інші "колеги", втік до Криму – імовірно в 2014 році. Відомо, що у жовтні того року він проїжджав Джанкой поїздом № 27 "Севастополець".
Російський паспорт Девятий отримав, імовірно, у вересні 2014 року в Тульській області. Але живе в Севастополі.
Девятий став частиною збройних сил РФ і обіймав посаду командира відділення глибинної розвідки в розвідувальному батальйоні військової частини 67606 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту РФ. Ідеться про 127-му окрему розвідувальну бригаду Головного розвідувального управління РФ, яку сформували в другій половині 2014-го у Севастополі.
Від початку повномасштабного вторгнення Девятий входить до складу російського угруповання військ "Днєпр". З відкритих російських джерел відомо, що цей підрозділ щонайменше до 2025-го брав активну участь у бойових діях у Херсонській області. Там 127 ОРБр втратила частину людей.
Девятий став частиною російської армії ще до початку повномасштабної війни. Він отримував зарплату від Чорноморського флоту РФ щонайменше з 2018 року. Має звання сержанта. У травні 2022 року його номер телефону також фіксували в районі Херсона.
Руслан Горбик: через "Вагнер" на кладовище
Про долю ще одного бійця "Чорної роти", Руслана Горбика, свого часу писала журналістка Вікторія Рощина, котру росіяни згодом захопили у полон і закатували до смерті.
Горбик встиг взяти участь в Антитерористичній операції на сході України, а згодом виїхав до Росії.
Допомагав йому у цьому, за даними медіа, голова громадської організації "Ніхто крім нас" Олександр Ковальов.
У 2019-му Рощина розповідала, що колишній беркутівець нібито став масажистом, а згодом пішов працювати до російської поліції. Пізніше, імовірно, підписав контракт з ПВК "Вагнер". А у 2018-му його родичам зателефонували і попросили забрати труну з тілом у Харківській області. Як з'ясувала журналістка, офіційним місцем смерті Горбика значився Грозний, Чеченська республіка РФ.
Обставини смерті ексберкутівця так і лишилися таємницею. Українська поліція не відкривала відповідного кримінального провадження. Поховали Горбика на малій батьківщині, в селі Лучинець Вінницької області.
Однак, за даними джерел авторів матеріалу у правоохоронних органах, колишнього "беркутівця", який став перебіжчиком і військовим найманцем, убили його ж російські колеги-"вагнерівці".
Раніше ЗМІ писали, що наприкінці жовтня минулого року екскерівника київського "Беркуту" Кусюка засудили до 10 років ув'язнення.
Суд визнав його винниму приховуванні злочинів, скоєних проти учасників Революції Гідності 20 лютого 2014 року. Прокуратура довела, що, користуючись службовим становищем, Кусюк організував знищення зброї та службових документів, які мали ключове значення для встановлення обставин розстрілів протестувальників.
Зокрема, з місця дислокації полку було вивезено та знищено 24 автомати АКМС, снайперську гвинтівку Драгунова та рушниці "Форт-500" і "Форт-12".
