На Донбасі готуються бійці для майбутньої війни на Кавказі

Хоча Росія всіляко заперечує участь своїх громадян у подіях на Сході України, ніхто не має сумнівів у тому, що вони там присутні.

Так, держсекретар США Джон Керрі стверджує, що "росіяни, які проникають в Україну це – підготовлені в Росії чеченці, які переходять кордон, щоб дестабілізувати ситуацію, приймати участь в боях".

А кілька днів тому нардеп Олег Ляшко на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook написав, що в сторону російського кордону намагається прорватися колона "кадировців" і російських козаків.

print screen

Водночас на самому Північному Кавказі ситуація залишається напруженою.

Сьогодні, 30 травня, в Гунібському районі Дагестану сталася перестрілка між співробітниками правоохоронних органів і невідомими.

Джерело в правоохоронних органах республіки повідомило сайту "Кавказский узел", що в районі проходять спецзаходи.

Щойно 27 травня у низці районів Інгушетії було скасовано режим КТО (контртерористичної операції), що діяв майже рік (!).

І подібних повідомлень про великі й дрібні боєзіткнення, спроби організації терактів та виявлення схронів із зброєю з Північного Кавказу надходить дуже багато.

"Спочатку я – мусульманин"

Нещодавно глава Інгушетії Юнус-Бек Євкуров навіть попередив про покарання батьків учасників збройних формувань, якщо вони не переконають своїх дітей прийти з повинною.

Щоправда, яким буде це покарання, Євкуров не уточнив, вчасно схаменувшись, що його заява аж надто нагадує сталінський принцип "Батько відповідає за сина" (чи навпаки).

Але сам факт подібної постановки питання, погодьтеся, вельми показовий.

Юнус-Бек Євкуров. Фото: kommersant.ru

Ще у 2012 році заступник генпрокурора Росії Віктор Гринь в інтерв’ю журналу "Прокурор" констатував, що радикальний ісламізм став "довготривалим дестабілізуючим фактором на Північному Кавказі".

Місцева ідеологія майже цілком грунтується на історії Кавказької війни, тобто майже столітнього (за різними оцінками) опору різних народів регіону експансії Російської імперії.

Рецидиви цього протистояння відбувалися в 1917-1920 роках і під час Другої світової, що обернулося тотальною депортацією чеченців та інгушів у 1944 році (операція "Чечевиця").

Мало хто знає, що останнього озброєного повстанця в Чечні Хасуху Магомадова КДБ вдалося знищити лише в 1976 році (!).

Нині на Північному Кавказі все більшу популярність завойовує доктрина кавказьких ісламістів: "Спочатку я – мусульманин, потім – кавказець і тільки потім –кабардинець, чеченець, інгуш і так далі".

Чеченці проти інгушів

Причому треба віддати належне Рамзану Кадирову – підпорядковану йому Чечню він тримає в сталевих лещатах, там усе більш-менш спокійно.

Натомість добряче лихоманить сусідні Інгушетію та Дагестан.

Водночас повне потурання Кремля встановленій Кадировим особистій диктатурі, здається, затьмарило останньому голову.

Російські експерти все частіше пишуть про "чеченську експансію", що набуває вже суто територіальних обрисів.

Грозний висловлює претензії на деякі райони Дагестану і мало не половину території Інгушетії.

"Чеченці ніколи в житті не забували і не забудуть, що кілька чеченських районів знаходяться на території Дагестану. Яке відношення, наприклад, до Хасавюрту чи Кізляра (адміністративні центри Республіки Дагестан –редакція) мають аварці або лезгини? Жодного! Наші предки жили біля Каспійського моря, ми мали вільний вихід на Каспій", – каже Рамзан Кадиров.

Козаки проти кавказців

На тлі посилення Кадирова все виразніше зростає вплив вічного (із січня 2001 року) губернатора Краснодарського краю Олександра Ткачова, який активно розігрує козачу і націоналістичну карти.

Щотижневі козачі паради в Краснодарі, патрулі в папахах та з шаблями, але найголовніше – пропагування "особливої ​​кубанської ідентичності".

Причому тут також не минулося без територіальних претензій.

Кубанці претендують на Адигею (65% населення якої становлять росіяни) та на Ставропольський край, адміністрація якого, на думку Ткачова, занадто мляво протистоїть ісламському натиску.

Степова зона від Ставропілля до Саратова активно ісламізується ще з часів СРСР, коли тут виникли населені чеченцями і дагестанцями численні кашари (вівцеферми), які зараз стали, за фактом, анклавами поза правовим полем РФ.

Такі фермерські поселення стають розсадниками беззаконня в східних зонах Ставропольського краю, а мешканці кашар, в яких є повно незареєстрованої зброї, тероризують слов’янські села.

Також не варто забувати, що відносну стабільність у мусульманських регіонах Кремль щедро оплачує коштами федерального бюджету, які безсоромно розкрадає місцева еліта, що не може не викликати обурення пересічних росіян.

Власне кавказькі суб’єкти федерації практично ні копійки не платять за спожиті газ та електроенергію, водночас мільярдні борги лягають непосильним тягарем на бюджети Краснодарського та Ставропольського країв, де власне й розташовані підприємства-постачальники.

Додають напруги й деякі суто побутові конфлікти, як, скажімо, численні дорожні конфлікти за участю машин 95-го регіону (Чечня) з буквами КРА на номерах ("Кадиров Рамзан Ахмадович", номер для особливо наближених до глави Чечні).

Дратують росіян і 100-бальні сертифікати аналогів нашого ЗНО в інгушських і чеченських випускниів, які на практиці ледве розуміють російську мову.

Не дивно, що в Краснодарському та Ставропольському краях усе частіше лунають заклики "Досить годувати Кавказ!".

Фото: Едуард Корнієнко / ЮГА.ру

І з’являється все більше різноманітних козачих об’єднань, на фінансування яких витрачаються чималі гроші з ​​федерального і регіональних бюджетів.

Про апетити їхніх отаманів може свідчити наступний випадок.

У 2013 році лідер так званих терських козаків, колишній генерал-майор поліції Сергій Клименко на повному серйозі зажадав передати під контроль його козаків Кізлярський коньячний завод і підприємство "Кавмінкурортресурси" (контролює мінеральні джерела Північного Кавказу).

Очевидно, що рано чи пізно увесь цей клубок проблем призведе до відкритого протистояння.

І може так вийти, що з різних окопів один в одного стрілятимуть нинішні "однополчани" по Донбасу – "кадировці" та козаки.

Причому в Україні вони проходять не тільки бойовий вишкіл, але й стають об’єктами потужної пропагандистської кампанії, головна ідея якої: "Сепаратизм має право на життя!".