Анатолій Жаловага - історія однієї фотографії...
https://povnatorba.blogspot.com/2014/06/blog-post_1658.html
На цьому фото зафіксовано момент вбивства Героя Анатолія Жаловаги.
За цей знімок автор - польський фотограф Jakub Szymczuk отримав престижну нагороду Grand Press Photo 2014 Минуло уже більше чотирьох місяців з часу тих подій, а ми щойно зараз дізналися ким був чоловік на фото Якуба...
Велике прохання від нас і родини Героя подивитись уважно і допомогти впізнати іншого чоловіка, який плаче над тілом загиблого Анатолія. Швидше за все він був свідком його загибелі. Встановити хто цей чоловік надзвичайно важливо для слідства.
Емоції Якуба від побаченого: "Київ... Падають мертві. Вибачайте, що я не в силах писати складно. Мої руки тремтять, при мені загинула людина. Я бачив, як його мозок бризнув на тротуарі.
Це війна.
Я говорив з молодим хлопцем зі Львова, близько 20 років. Зі сльозами на очах сказав, що він прийшов, щоб боротися до кінця. Сидів, влипнувши в барикади, прикритий щитом, навколо кров. Він був наляканий, але він знав, що він повинен бути тут. Повинен боротися. Наприкінці я сказав, що сьогодні-вчора усе почалося по-справжньому. Він сказав, що це ще не почалося ...
Прошу молитися за те, що відбувається тут, незалежно від того, хто, що, як .. це мусить врешті закінчитися... "
За цей знімок автор - польський фотограф Jakub Szymczuk отримав престижну нагороду Grand Press Photo 2014 Минуло уже більше чотирьох місяців з часу тих подій, а ми щойно зараз дізналися ким був чоловік на фото Якуба...
Велике прохання від нас і родини Героя подивитись уважно і допомогти впізнати іншого чоловіка, який плаче над тілом загиблого Анатолія. Швидше за все він був свідком його загибелі. Встановити хто цей чоловік надзвичайно важливо для слідства.
Емоції Якуба від побаченого: "Київ... Падають мертві. Вибачайте, що я не в силах писати складно. Мої руки тремтять, при мені загинула людина. Я бачив, як його мозок бризнув на тротуарі.
Це війна.
Я говорив з молодим хлопцем зі Львова, близько 20 років. Зі сльозами на очах сказав, що він прийшов, щоб боротися до кінця. Сидів, влипнувши в барикади, прикритий щитом, навколо кров. Він був наляканий, але він знав, що він повинен бути тут. Повинен боротися. Наприкінці я сказав, що сьогодні-вчора усе почалося по-справжньому. Він сказав, що це ще не почалося ...
Прошу молитися за те, що відбувається тут, незалежно від того, хто, що, як .. це мусить врешті закінчитися... "
