Тому, панове, читайте та вдумайтеся.
https://povnatorba.blogspot.com/2014/06/blog-post_2471.html
Це зрозуміло, бо вже важко усвідомлювати чисельність втрат наших братів – вояків та самої території нашої рідної Держави. Але жоден патріот не на мить не усвідомив, чому ж президент діє саме в тому напрямку, де вояки залишаються безпомічними, а люд знову й знову одуреним.
Загалом все зовсім не так. Мир – це ключова стратегія. І не тільки України, але й суспільства в цілому. Ще вчора ми повністю відмовлялися від Митного Союзу, і сканували за Європу. Ми в Європі. Сьогодні ми вже остаточно є Європейською країною. І для нас, як для європейців настають часи, де ми маємо змінитися кардинально, і в даний момент ми маємо підлягати під вимоги Європи. Ми про це забули. Починаємо знову ж таки кричати – президент – нікчемний, уряд – продажний.
Що до уряду. Попереду знову вибори. Все знову ж таки залежить від самих нас. Якщо ми оберемо бидло, то бидло й надалі буде у влади. Ми всі нарікали на президента, забувши, що Україна прозоріших виборів ще ніколи не мала. Я особисто був членом ЦВК, і можу з усією відповідальністю перед народом України заявити – все було на рівні таємності та дотримання усіх пунктів Виборчого процесу. Все – таки я складав присягу, а честь для мене – це найголовніше, що може бути у житті. У моєму випадку, як патріота – навіть головніше за життя.
Від тепер ми живемо не лише у вимогах та спробі створити Майдан 3.0, але й у повній відповідальності за власні дії та найголовніше – дотримання всіх моральних норм європейського суспільства. Якщо ми й надалі будемо бидлом, то до власного розквіту нам ще йти не одне покоління. І не думайте, що пофарбувавши паркан чи намалювавши прапор на щоці – ви є патріотом. Патріотизм має бути в найменшому прояві солідарності до усього Українського. Усвідомлювати поняття, як людяність, привітність та гармонію. Тепер подумайте, чи здатні ви стати людьми із європейським менталітетом ?!
І тепер, аналізувавши себе, згадайте знову про президента та його вимушені дії. Подумайте, що є важливішим – припинення дії на Сході України та включатися у роботу – Асоціацію з ЄС, чи воювати, й віддати Україну на полігон ?! Віддавши життя не лише батальйонів вояків, але й місцевого населення. Віддати Київ. Бо за лічені дні танки будуть у Верховної Ради. І це не до того, що ми, Українські ЗС, такі слабкі, а до того, що на тому боці барикад – бійці, котрі пройшли не одну війну та не одну годину навчання. Їх можна скоренити, але на це треба власний досвід. Досвід у крові, смерті та горі.
Звісно, й наразі до дому приходять вантажі під кодом 200. Мені, як патріоту, шкода, боляче, сліз не стримую, але знаю, що їхня смерть – це Героїзм. І я, як Українець, маю та забов’язаний внести пам’ять про них у суспільство. І як літератор – буду намагатися довести все більш детально до кожного свого читача.
Знову й знову повторююся – ми Європейська Україна. Тому, панове, аналізуйте всі кроки президента. Зрозумійте тиск на нього від Світової політики. Пам’ятайте за що ми стояли на Майдані, та вчіться тим якостям, котрим увесь Світ буде заздрити.
Слава Україні !!!
