Українську стрічку визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів

Стрічка "Людина з кіноапаратом" (1929) Дзиґи Вертова посіла першу сходинку найавторитетнішого кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI).

Видавець найстарішого та найавторитетнішого кіножурналу Sight & Sound, оприлюднив результати голосування за найвизначніший документальний фільм всіх часів.
З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку.

Про це у п’ятницю повідомляє Національний центр Олександра Довженка.
Фільм "Людина з кіноапаратом" переміг в рейтингу журналу Sight & Sound попри те, що до нього було номіновано понад 1000 фільмів від зародження кінематографа до наших днів, кожен п'ятий з яких був знятий після 2000 року: тим неймовірніше, що німа стрічка 1929 року отримала таке визнання кінопрофесіоналів.

"Людина з кіноапаратом" - друга стрічка Дзиґи Вертова, створена на Одеській кінофабриці ВУФКУ спільно з талановитим братом-оператором Михаїлом Кауфманом.
Виключений з Совкіно, де працював доти, Вертов був запрошений до України керівництвом ВУФКУ, яке лояльніше ставилось до мистецьких експериментів, час яких в Росії вже минув.

Ліберальна політика українського уряду наприкінці 1920-х на противагу догматичній і дедалі більш прескриптивній політиці в Росії, спричинила справжній потік еміграції кіномитців в Україну: свої експерименти змогли тут здійснити Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Микола Шпиковський, Іван Перестіані, Ніколай Охлопков та Владімір Маяковський, який створив для ВУФКУ три кіносценарії. 

Неоднозначно сприйнятий критиками, й зовсім незрозумілий аудиторії, авторефлексивний експеримент Вертова невдовзі був викреслений з історії радянського кіно й надовго забутий.

Одна з оригінальних афіш фільму

"Людину з кіноапаратом" згадали лише в 1960-х роках по смерті режисера, коли кінематографісти французької "нової хвилі" перевідкрили його творчість.

Знятий в Одесі, Києві та Харкові, фільм є методологічним посібником для кінодокументалістів і одночасно "фільмом про фільм", в якому ставляться питання про природу безпристрасної фіксації реальності.

"Людина з кіноапаратом", маніфест Вертовської футуристичної концепції "кіноока" є взірцем неймовірного монтажного експеримента, "кіносимфонії", про життя радянського мегаполіса, в якому ще рясно розлиті ознаки славетної політики українізації - написи, гасла, плакати тощо.

Одна з оригінальних афіш фільму

Журнал Sight & Sound - найстаріший з існуючих кіножурнал у світі, який виходить в Великобританії з 1932 року.

З 1952 року щодесятьроків журнал публікує рейтинги найвизначніших ігрових фільмів всіх часів за результатами опитувань сотень кінопрофесіоналів з усього світу.

Рейтинг Sight & Sound вважається найавторитетнішим в середовищі кінематографістів. В останньому рейтингу 2012 року "Громадянин Кейн" Орсона Веллса, фільм-лідер рейтингу впродовж останніх 50 років, вперше був витіснений з першої позиції тріллеромАдьфреда Гічкока "Запаморочення".

В цьому ж рейтингу, в якому не розрізнювались ігрові та неігрові фільми, "Людина з кіноапаратом" посіла феноменальне 8 місце серед фільмів всіх часів, що й спонукало BFI запровадити окремий рейтинг документальних фільмів.

Повний рейтинг голосування по 50 навидатнішим документальним стрічкам всіх часів буде оприлюднено в вересневому номері журналу Sight & Sound, який вже в серпні з'явиться в продажу.

Про українське кіновиробництво 1920-х читайте на Історичній Правді