Терористи у відчаї: вони сподіваються або перемогти у наступі, або готові скласти зброю

Серед терористів склалась думка, що або вони переможуть в боях, і вдало розвинуть наступ, або складуть зброю. 

Для терористичних угруповань на окупованих територіях ситуація розгортається несприятливо. З одного боку, кремлівські куратори втомилися від постійних розборок між своїми протеже – мародерство, тотальне пияцтво і наркоманія між ними невиліковна. Після ліквідації “Бетмена” усіх неугодних “командерів” викликали на “паркет” до Москви або до уповноважених емісарів на Донбасі. Усім їм висунуті нові умови і правила гри: або “єдіноначаліє” на чолі з маріонетковими Захарченком-Плотницьким, або розформування чи навіть ліквідація. Дехто намагається утриматись за колишню популярність, розгортає в соцмережах “плач Ярославни” і ширить популістські заклики, та чи допоможе це побороти кремлівську машину? А Москва все настирливіше просуває нову забавку – побудову з накиданих на Донбас озброєних формувань “збройних сил Новоросії”.

Районування між терористичними угрупованнями відбулося вже всерединв літа. Майже у кожної банди тут виникли свої бази та сфери впливу на місцевих ватніків. Тому спроби Кремля нав’язати Захарченка та Плотницького викликали спротив серед усіх лідерів терористичних угруповань. Майже ніхто з них добровільно не забажав переходити під командування нових “лідерів”, а дехто навіть відкрито зайняв опозиційну політику. Здавалося, ще один поштовх, і проект “Новоросія” перетвориться на ще гірший за Сомалі приклад терористично-анархічного квазіутворення. Після т.зв. “виборів” вияснення стосунків між різними бандформуваннями за території і сфери впливу лише збільшились і загострились у криваві протистояння. Тільки операція з ліквідації “Бетмена” дозволила витверезити князьків терористів і показати їм хто насправді господар ситуації. Після такого рішучого “маніфесту” господарів їм не залишалось нічого іншого, як здаватися або йти на переговори. Однак, усі заходи у їхньому середовищі і зараз проводяться “з-під палки”: якість бойових формувань не влаштовує ані кадрових офіцерів на місцях, ані кураторів у Москві. Усіх їх лякає тотальна “отаманщина”, наркоманія, пияцтво, відсутність субординації і, найголовніше – низька бойова ефективність, особливо під час масштабних наступальних операцій.

Ясна річ, серед ватних “ветеранів” усі ці заходи викликають роздратованість і навіть резистентність до ініціатив з Москви. Для них це класична “царська немилість і несправедливість”. Але очікувати на те, що озброєні злочинці, які воювали проти України, зараз повернуть зброю проти окупантів з Росії не варто. Однак, радикальні зміни у їх свідомості все ж відбуваються. З одного боку, усі вони розуміють свою приреченість: їх посилають і будуть слати на забій у м’ясорубки нових боїв. Тут якщо і не вкладуть до могил, то виведуть з орбіти місцевої мікрополітики, а що буде потім – невідомо. Усі незалежні командири терористів зрозуміли, що їх використали як гумовий виріб і скоро викинуть у сміття. Не можуть вони не бачити і те, що на заміну їм заводять регулярні російські частини. Кадировці і далі майже не беруть участі у боях. Більша частина бандформувань кавказців зараз стоять у другій-третій лінії оборони. Зрозуміло, що будь-яка думаюча людина, навіть із ватною свідомістю, бачить перспективи, які очікують на нього за таких розкладів.

Саме тому більшість дрібних очільників терористів так піднімали питання про розкрадання лідерами ЛНР та ДНР гуманітарки з Росії. Їх усіх тримали на голодному пайку, тоді як Плотніцький та Захарченко з підлеглими розкрадали навіть їжу. Інсайдерська інформація з окупованих територій показує, що значна частина терористичних формувань переведені на “підножний корм”, тобто місцеве населення їм віддане на розграбування. Але поживитись у місцевих майже немає чим. Це факт.

З іншого боку, зараз спостерігається наростання масової резистентності серед мирного населення окупованих територій. Усі ці люди втомились від війни, обстрілів, збитків та відсутності елементарних благ. Роботи у більшості немає, продуктові запаси виснажуються, гуманітарку і “соцвиплати” розподіляють лише між “обраними” – пригодованими агітаторами терористів та їх родичами. Всі інші виживають як можуть. Ситуацію розпалюють і постійні смерті невинних людей. За останні місяці істотно збільшилась кількість смертей на окупованих терористами територіях: мирні люди вмирають під час розборок між бандформуваннями, на розтяжках і мінах, а нерідко і від обстрілів житлових кварталів нанюханими терористами, які лютують проти “цивілів” за те, що ті не хочуть іти в “ополчення”. І ці всі смерті вже неможливо приписати “укропам”. Навіть забите і заангажоване населення знає деталі подібних трагедій і вже не ведеться на брехливу пропаганду.

Останні радіоперехвати та вісті з окупованих територій показують, що в середовищі терористів Донбасу сформувалась єдина думка: “або зараз наступаємо і перемагаємо, або складаємо зброю”. Це останній жест відчаю в ситуації що склалася. Фактично усі терористи знаходяться на межі виснаження. Але найбільше їх гнітить розуміння того, що рано чи пізно на них очікує ліквідація, – якщо не у м’ясорубці боїв з українською армією, то по-підлому, як у випадку з ліквідацією “Бетмена”. Серед багатьох із них зараз обговорюються сценарії переговорів про здачу і навіть підкорення “хунті”. Усе буде залежати від розвитку ситуації у наступні кілька тижнів. Саме тому вони так активізувалися на всіх фронтах, і кидають в атаки майже всі наявні резерви.

У свою чергу, поведінка РНБО та наших генералів за ці тижні покаже на чиєму боці вони насправді виступають. Про наведені вище деталі вони не можуть не знати. Але можна стверджувати, що якщо в наступні 15 днів наших хлопців знову будуть зливати в котли, і при цьому розпинатимуться про необхідність переговорів і припинення вогню – у штабах та на верхівці влади стовідсотково сидять колаборанти, і вище командування АТО та ЗСУ посилає солдатів української армії на забій. Виходом для всіх може бути лише один – ще ніхто не відміняв права не виконувати злочинних наказів. Але якщо чистку в командуванні провели успішно, керівництво країни взялося за голову, і ми побачимо, що терористів будуть бити, значить ситуація почала вирівнюватись, і перелом у боротьбі з окупантами таки настане. Вирішальні бої як на фронті так і у кабінетах тільки починаються, і ми станемо очевидцями цих подій. І що цікаво, вирішальним важелем у цій боротьбі стане тиск громадськості на верхівку влади як з нашого боку, так і на окупованих територіях.

Вакула