Як кияни покарали бандерівців.
https://povnatorba.blogspot.com/2015/03/blog-post_498.html
Їду сьогодні в маршрутці.
Тільки прийшла і відразу ж пишу.
На одній із зупинок входять в маршрутку четверо наших рідненьких захисників з передової.
На двох теплі бушлати (на вулиці холодрига і дрібний дощик) на інших їх немає і один речовий мішок на всіх.
Дивлюся на обличчя, руки, нашивки. Наші укропчики. Мужики, одним словом. Зібрали гроші і простягають водієві 10 грн.
Він запитує: '' Вас скільки? "
Відчуваю, як миттєво впала тиша в маршрутці, але, знаєте, така, як перед бурею - насторожено-зла.
Вояки кажуть: '' Шеф, не шуми, скільки доплатити "?
І тут маршрутка вибухнула і почали кричати на водія.
Він зупиняється, визирає в салон і каже всім '' А ну, ша! Мужики вас четверо?! '' Ті кивнули і він тому, хто був ближче до нього дав ЧОТИРИ сотні грн. Хлопці опиралися, але він наполіг і ще довго вибачався, що це все чим він на сьогодні багатий.
Всім в автобусі стало соромно, що накричали на водія. Людей було повно і до наступної зупинки укропчики зібрали ще 750 грн.
Я і більшість витрушували буквально останнє.
І ще, я давно не бачила стільки радісних облич, коли є привід дійсно закохатися в українців.
Всі хто виходив бажали воїнам миру і здоров'я, а вони посміхалися і тиснули руки. Стільки добрих слів їм сказали, що мамо моя рідна, як це було приємно.
Хлопці виявилися западенцями, бандерівцями рідненькими, які опинилися у нас в місті за новим місцем дислокації частини.
Чудові люди і вони, і водій, і пасажири.
І як же тут не любити Україну !!!
Знаєте, як це класно, коли поринаєш у світ людей без облуди! Справжня жива вода!
