"Ржавими цвяхами протикали печінку" - з'явились жахливі подробиці катувань українських воїнів

— Кажу: синочок, ти мене бачиш? Моргає. Знаєш, хто я? Твоя мамка — моргає. Ніхто ніяких прогнозів не дає. Стан дуже тяжкий, — каже Анна Капацій, 57 років. Вона у дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова доглядає за сином 35-річним Романом. 2 липня його звільнили з полону. Потрапив до бойовиків у травні. Був у комі в донецькій лікарні, має тяжкі травми.

Роман Капацій служив у 28-й бригаді. У полон потрапив під Мар'їнкою, коли їхав на завдання. У дніпропетровську лікарню бійця привезли в критичному стані. Мав численні ножові поранення грудної клітки, черевної порожнини, пошкоджені кишечник, печінку і діафрагму, прострелені ноги. Переніс кілька операцій.

Із дружиною Галиною виховує двох дітей — 2-річного Миколу та Валерію, 5 місяців.Родина живе у селі Великі Сорочинці Миргородського району на Полтавщині. Від попередніх шлюбів Роман має четверо дітей.

— Романа забирати в армію не мали права: він — багатодітний батько. Ми не знали спочатку про це, — розповідає дружина бійця. — Юрист сказав зібрати документи і його повернуть. Я відправила у військкомат. Передзвонив їхній юрист. Сказав, що не мають права його вертати. Хай вертає та частина, де він служить. У зоні АТО він навіть місяця не пробув. 30 травня подзвонив удень. Тоді виключив телефон. На другий день із ним не було зв'язку. Ввечері телефонують, кажуть: Рома пропав. Їхав на завдання: двоє убитих, троє — у полоні.

Знайти Романа Капація допомогли волонтери.

— Бойовики його катували. Тоді подзвонили у штаб обміну полоненими: ваш солдат у нас, забирайте, бо скоро здохне. Потім дізналася, що Рома в Донецьку в реанімації. Я розказала волонтеру Ларисі, яка мені помагала. Вона почала шукати, знайшла його в лікарні. Ми передали обезболююче і антибіотики. Волонтери з "Патріота" дуже помагали. Передавали лікарства, тоді маму Романа забрали в Донецьк. Вона чотири тижні там була. Спасибі лікарям, що п'ять раз прооперували, не дали вмерти. Бойовики йому переламали праву руку в трьох місцях. Говорили, що наколку з тризубом зрізали. Але мама каже, що то неправда — наколка є. Били Рому по голові, різали желудок. Ржавими гвіздками проштрикана печінка.

— Бойовики вийшли на зв'язок, щойно Роман потрапив у полон. З ним були ще один військовий і цивільний, — розповідає координатор волонтерської групи "Патріот" Олег Котенко, 44 роки. — Ми домовилися, аби його забрали в лікарню. Там медики сказали, що його з Донецька не довеземо. Почали думати, як бути. Вирішили привезти до нього маму. Фонд оборони країни купив ліки. Роман спочатку був у комі. Знайшли реанімобіль, вертольот. Коломойський паливо оплатив. Лікарі наші і з тієї сторони між собою спілкувалися щодня. Домовилися, коли можна було вивезти Романа. Лікар із Донецька супроводжував його в дорозі. Ризикував. Але був поруч, поки Романа не забрали на вертоліт. Таку операцію проводили вперше.

Реквізити для допомоги бійцю Романові Капацію: Картка Приватбанку №4627 0812 0862 8425 на ім'я дружини Галини.

Автор: Ірина ПАТЛАТЮК