Висока напруга. Російський бізнесмен Костянтин Григоришин розв'язав війну з Рінатом Ахметовим

Донецький бізнесмен Рінат Ахметов роками використовував близькість до влади для плекання своєї енергетичної імперії. Тепер для завоювання багатомільярдної галузі схожу тактику використовує російський бізнесмен Костянтин Григоришин

Наприкінці квітня 2015 року народний депутат від Блоку Петра Порошенка Мустафа Найєм оприлюднив секретні документи, до розробки яких, за його словами, була причетна команда найбагатшого українця Ріната Ахметова. План Фортеця (внутрішня назва документа) описував стратегію захисту інтересів Ахметова в енергетиці, де він став безперечно найбільшим гравцем за часів президентства його земляка й однопартійця Віктора Януковича. Завдяки перемогам на тендерах, на яких у нього зазвичай не було навіть формальної конкуренції, Ахметов контролював понад 65 % ринку теплової генерації, 38 % ринку дистрибуції електроенергії та 54 % видобутку вугілля.

Творці Фортеці домагалися відставки міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, який вдався до публічної конфронтації з ДПЕК Ахметова, відкрито звинувачуючи його компанію в монополізмі та необґрунтованому завищенні цін. Задля досягнення своїх цілей укладачі Фортеці планували організувати масштабні акції протестів, а в довгостроковій перспективі створити третю силу — робітничий рух, який міг би стати захисним ресурсом компанії й елементом тиску на владу. У квітні до Києва дійсно приїжджали шахтарі. Вони стукали касками перед держустановами, вимагали підвищення ціни на вугілля та відставки міністра. Не домігшись свого, гірники роз'їхалися по домівках. СБУ ж заходилася перевіряти інформацію Найєма. Компанія ДПЕК існування такого документа заперечувала.

Уже за кілька місяців, у серпні, російський бізнесмен Костянтин Григоришин вирішив зробити контрвипад у бік Ахметова. У Григоришина — свої інтереси в енергетиці: в Україні він давно володіє низкою активів у цьому секторі. До того ж у нього непогані стосунки з президентом Петром Порошенком.

Григоришин запропонував вузькій групі експертів розробити комплекс заходів, який би не лише стримував план Фортеця, але й завдав удару у відповідь. Про існування такого плану НВ розповіли відразу двоє людей, які були присутні на зустрічі з російським бізнесменом. "Григоришин говорив, що Ахметов готує державний переворот, і, якщо нічого не робити, донецькі знову повернуться до влади",— згадує розмову з бізнесменом один із його знайомих. "Він побачив у Фортеці великий шантаж держави", — розповідає він.

Контрплан складався з кількох блоків і передбачав перевірку діяльності Нацкомісії, що здійснює держрегулювання у галузі енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ) та Антимонопольного комітету за період правління Віктора Януковича. Розслідування мало виявити, як і за чиєї допомоги компанія ДПЕК домагалася підвищення тарифу на продаж електроенергії й набула монопольного становища в тепловій генерації. У парламенті мала бути створена тимчасова слідча комісія, яка опікувалася б цією темою. Одночасно з цим група депутатів розробила план з демонополізації галузі. Очевидно, що без політичних важелів реалізувати такий план було не можна. Один з учасників процесу на умовах анонімності повідомив НВ, що план потрапив на стіл до Порошенка, але поки так і не був реалізований.

Зросле протистояння між Григоришиним і Ахметовим показує, що на багатомільярдному ринку енергетики наближаються великі зміни: уродженець Запоріжжя з російським паспортом тіснить донецького бізнесмена, який втратив важелі політичного впливу після втечі з країни Януковича. Причому, за твердженням експертів, використовує Григоришин методи, далекі від правил чесної конкуренції та подібні до тих, до яких вдавався свого часу Ахметов. За даними експертів ринку, російський бізнесмен розставляє своїх людей на провідні позиції в органах, що регулюють роботу енергоринку, і держкомпаніях, пов'язаних з ним, намагається через них отримати для своїх компаній вкрай вигідні тарифи, а також лобіювати закупівлю державою продукції своїх компаній, причому за завищеними цінами. "Зараз задіяно такий само підхід. Акценти змістилися в бік іншої групи [Григоришина], а власне підходи не змінилися", — говорить Вікторія Войцицька, нардеп фракції Самопоміч.

Кадрова політика

50‑річний Костянтин Григоришин — непублічний бізнесмен і рідко дає інтерв'ю ЗМІ. Вперше ним зацікавилася преса 2002 року. Тоді на виході з київського ресторану його заарештувала міліція, у нього знайшли пістолет і кокаїн. Вийшовши із СІЗО за тиждень, Григоришин звинуватив в організації цієї операції колишніх бізнес-партнерів — Григорія Суркіса та Віктора Медведчука. Пізніше Григоришин підтримував помаранчеву революцію і, за його ж власним висловом, фракцію компартії в парламенті.

Із Порошенком його пов'язує давня історія ділових відносин. 2005‑го, коли президентом був Віктор Ющенко, Григоришин разом із Петром Порошенком вів переговори про купівлю контрольного пакета телеканалу Інтер, які закінчилися невдало. 2010‑го Григоришин продав свою частку в Севастопольському морському заводі Порошенку, який тоді був його партнером за підприємством. Григоришин в інтерв'ю інтернет-виданню Українська правда (УП) визнає, що президент цікавиться його думкою щодо деяких питань, вважаючи його у них фахівцем. "Хоча це зовсім не означає, що моя думка є вирішальною", — розповідав УП бізнесмен.

БОЛЬШИЕ АМБИЦИИ: Константин Григоришин после прихода к власти Петра Порошенко пытается увеличить свое влияние в энергетике. / Фото © Дмитрий Ларин / Украинская правда /

---

Електроенергетика — саме те питання, в якому Григоришина можна назвати фахівцем. Знайомі з ним депутати кажуть, що він одержимий енергетикою. До групи його енергокомпаній входять Луганське енергетичне об'єднання (ЛЕО), яке він контролює, і три обленерго (Полтавське, Чернігівське та Сумське), де він є рівноправним партнером з Ігорем Коломойським. Ще в шести обленерго Григоришин міноритарний акціонер. Крім того, три роки тому він викупив у держави 50 % акцій Вінницяобленерго.

З приходом до влади команди президента Порошенка колишні співробітники компаній Костянтина Григоришина масово почали обіймати ключові посади в різних державних органах, що регулюють енергетичний сектор, розповідають експерти. В інтерв'ю УП Григоришин зізнається, що рекомендував призначити на посаду одного із заступників міністра енергетики Олександра Светеліка. Саме цей заступник міністра координує діяльність міністерства з питань реалізації державної політики в електроенергетичному та ядерно-енергетичному комплексах. Сам міністр енергетики Володимир Демчишин потрапив до уряду за квотою президента.

Пощастило Григоришину і з іншими призначеннями в енергетичних держструктурах. За його рекомендацією, про що він сам говорить в останньому інтерв'ю, держпідприємство Укренерго очолив Юрій Касич, що працював до цього в обленерго, підконтрольних Григоришину (ЛЕО, Вінницяобленерго, Чернігівобленерго). Укренерго є системним оператором магістральних мереж електропередачі, які передають електроенергію від виробників обленерго. У керівництві Укренерго з'явилися й інші кадри Григоришина — наприклад, заступник директора з питань фінансів та обліку Антон Мягков, головний інженер Укренерго Олександр Коломієць, а також директор Центральної енергосистеми (ЦЕ) Олександр Пашкуда. Всі вони свого часу працювали у Вінницяобленерго.

До складу держрегулятора НКРЕКУ потрапив Борис Циганенко, який до цього працював директором компанії Енерджі Консалтинг. Її також пов'язують із Григоришиним. НКРЕКУ важлива тим, що саме ця комісія зрештою стверджує інвестиційні програми та тарифи для енергетичних підприємств. "За рекомендацією Григоришина призначалися люди на різні посади у держпідприємствах. Потім ці самі люди закуповували обладнання за завищеною вартістю у його ж компаній", — пояснює значущість цих кадрових пересувань Андрій Герус, колишній член НКРЕКУ, який звільнився з комісії через небажання своїм ім'ям легітимізувати те, що йому здавалося корупційними оборудками.

У прагненні розставити своїх людей на посади, Григоришин мало чим відрізняється від Ахметова. Свого часу ДТЕК лобіювала підвищення тарифів у НКРЕКУ через попереднього керівника Сергія Тітенка, розповідає Войцицька.

Ласі держзакупівлі

Тепер люди Григоришина з'явилися і в структурах, відповідальних за держзакупівлі. Цього року управління закупівель та конкурсних торгівУкренерго очолив Ігор Вінніков, колишній директор фірми Енерджі Сервіс. Ця фірма добре відома журналістам-розслідувачам. Вона регулярно виграє тендери в енергокомпаній, акціонером яких є група Григоришина. Єдиним її конкурентом зазвичай виступає інша фірма — Проматом. Обидві фірми зареєстровані на кіпрські офшори.

Після приходу до Укренерго Віннікова Енерджі Сервіс та Проматом з'явилися і в тендерах держкомпанії Укренерго. Наприклад, за інформацією "Наші гроші", Проматом отримав 12 млн грн на реконструкцію ліній електропередачі. Єдиним конкурентом на тендері була та сама Енерджі Сервіс із різницею в ціні в 2,13 %. Експерти вважають, що друга офшорна компанія, пов'язана зі структурами Григоришина, брала участь у тендері для створення видимості конкуренції. Дивним чином ці дві компанії-конкурентки розташовані за однією адресою — вулиця Шпитальна, 12д. Там-таки зареєстрована й Енерджі Консалтинг, в якій раніше працював Циганенко з НКРЕКУ. "Найцмовірніше, це фірми-"прокладки", які перепродають товар і заробляють на маржі", — припускає Герус.

Андрій Герус пішов з НКРЕКУ через скандал із закупівлями трансформаторів

---

У лобіюванні інтересів Григоришина запідозрили навіть міністра енергетики. За два місяці після свого призначення на посаду Демчишин надіслав листа компаніям Нафтогаз, Укргазвидобування і Укртрансгаз, у якому запропонував врахувати у своїх інвестиційних програмах необхідність заміни застарілих газоперекачувальних агрегатів на нові. Демчишин попросив звернути увагу насамперед на вітчизняних виробників. Один нюанс: такі агрегати в Україні виробляють одиниці, й серед них Сумське НВО ім. Фрунзе — завод Григоришина.

Під час форуму YES НВ поцікавилося у міністра, чи не мав він на увазі в цьому листі заводи Григоришина. "До чого тут Григоришин? Нехай хто хоче, той і пропонує [продукцію]", — відповів міністр. "Ми маємо збільшувати наш, український ВВП, а не віддавати гроші китайцям або німцям. У нас є Турбоатом, Фрунзе. У нас є багато підприємств, які продають продукцію на експорт", — продовжив Демчишин. На зауваження про те, що НВО ім. Фрунзе саме і є заводом Григоришина, міністр розлютився: "То й що, я йому його продавав? Продали йому заводи, а тепер мені розповідаєте, що я повинен йому щось забороняти?" Демчишин запевнив, що не зазначав конкретних підприємств і на меті в цього листа не було лобіювання певних виробників.

Трансформатори Григоришина та ЛЕО

У найбільший енергетичний скандал останнього року Григоришин потрапив, коли інше підприємство — Запоріжтрансформатор (ЗТР) стало головним претендентом на постачання державній Укренерго трансформаторів, причому за нечуваними цінами. Компанія Укренерго планувала придбати спершу 37, а потім 24 трансформатора, вироблених заводом Григоришина. Для цього НКРЕКУ затвердила збільшення інвестиційної програми Укренерго на 2,1 млрд грн, що викликало здивування всіх учасників ринку.

"У нас щороку змінювалося максимум до п'яти трансформаторів", — пояснює Войцицька. У закупівлі великої партії трансформаторів немає жодної необхідності, переконана вона. Але експертів вразило не тільки необґрунтована кількість трансформаторів, але і їхня ціна. У перерахунку на одиницю потужності вона була на 72,6 % вищою, ніж та, за якою німецький промисловий гігант Siemens пропонував подібну продукцію Південно-Українській АЕС. Єдиним конкурентом Григоришина на тендерах виявилася російська компанія Энергомаш—Уралэлектротяжмаш. Таким чином, його компанія мала пречудові шанси на успіх.

26 червня члени НКРЕКУ Валерій Тарасюк і Андрій Герус написали службову записку керівнику комісії Дмитру Вовку. В ній члени комісії повідомляли, що ціна на трансформатори, запропонована в інвестиційній програмі в перерахунку на 1 мегавольт-ампер (МВА), перевищує у 2-10 разів ціну на трансформатори виробництва того-таки ЗТР, які компанія експортувала до Росії 2014-2015 рр. До того ж тендери відбулися до затвердження інвестиційної програми. "Це є незвичною практикою і незрозумілим прецедентом для західних компаній", — зазначали автори записки. Всередині комісії точилися палкі суперечки з приводу трансформаторів, розповідає Герус.

Служебная записка членов НКРЭКУ 

"Люди з Укренерго переконували, що необхідно їх закуповувати, голова комісії переконував, Циганенко [раніше працював у Енерджі Консалтинг, пов'язаній із Григоришиним] теж. Десь на цьому ми й розійшлися", — згадує колишній член НКРЕКУ. 27 червня президент звільнив двох із шести членів комісії — Андрія Геруса і Юлію Ковалів. Сьогодні Герус не приховує, що пішов із комісії через "трансформаторний скандал".

Через скандал у пресі цей тендер заглух. Одну із закупівель заблокувала СБУ у Львівській області, інші скасували через громадський резонанс.

Однак на цьому трансформаторна епопея не закінчилася. Жовтнем Укренерго знову оголосила про тендери із закупівлі 22 трансформаторів. До 12 листопада учасники торгів мають подати свої пропозиції. У них завод Григоришина знову зможе взяти участь. Учасники ринку знову стурбовані: короткі терміни подання заявок (до 12 листопада) вказують на те, що іноземні компанії просто не встигнуть оформити необхідну документацію.

До ще однієї контрверсійної історії потрапила й інша компанія Григоришина Луганське енергетичне об'єднання. Із травня Кабмін запровадив особливий порядок регулювання відносин у сфері електроенергетики в зоні АТО. Для підприємств, що працюють там, було збільшено тариф. Проте тільки для Донецькобленерго Ахметова тариф збільшився на 80 %, а для ЛЕО — на 160 %. Порівняно з іншими областями тариф для ЛЕО злетів до небес. Голова НКРЕКУ Дмитро Вовк пояснює НВ подібне підвищення розрахунками, які показали, що в Донецькій області співвідношення діяльності компанії на контрольованих і неконтрольованих територіях складає 50 / 50, а в Луганській — 20 / 80. Проте таке пояснення викликало великі підозри у Луганської регіональної торгово-промислової палати (ЛТПП), яка звернулася зі скаргами до НКРЕКУ, Демчишина та прем'єр-міністра Яценюка.

У скарзі члени ЛТПП заявляють, що таке значне підвищення тарифів для ЛЕО є незрозумілим і необґрунтованим. Адже в сусідній Донецькій області відбуваються ще запекліші бойові дії та масштаб руйнувань підприємств там більший, додають вони. До того ж таке різке підвищення тарифів у Луганській області просто вб'є підприємства, що працюють на підконтрольній Україні території, каже Ольга Тагієва, віце-президент ЛТПП.

Конкуренція гравців

Попри всі спроби збільшити свій вплив в енергетичному секторі, Григоришину не завжди фортунить. Його креатуру в Укренерго — Юрія Касіча — нещодавно відсторонили від посади виконувача обов'язків директора. Щоправда, він залишився працювати в компанії на іншій керівній позиції. Та й у боротьбі з Ахметовим його успіхи ще не настільки очевидні. Наприклад, як стало відомоНВ, СБУ закрила кримінальну справу проти організаторів весняної акції протестів шахтарів, у якій фігурував план Фортеця. Войцицька прогнозує, що цього опалювального сезону знову можливі проблеми з віяловими відключеннями електроенергії, оскільки ДПЕК не розлучається з ідеєю домогтися від держави підвищення ціни на вугілля. У компанії чималі кредитні зобов'язання, і їх треба обслуговувати, каже вона.

Тривожне майбутнє чекає і на дітище Ахметова. Нещодавно НКРЕКУ запідозрила ДПЕК у нечесній грі в роки, коли президентом був Янукович, і передала кілька звернень до Антимонопольного комітету. Вони потрапили до розпорядження НВ. В одному з них ідеться, що частка платежів генерувальним компаніям ДПЕК за відпущену в гуртовий ринок електроенергію починаючи з 2012 року була значно більшою, ніж іншим. Також у комісії є претензії до значного зростання цін на вугілля від ДПЕК за той самий період. У підсумку після звернення Антимонопольний комітет запровадив розслідування зловживань монопольним становищем ДПЕК.

Обращение НКРЭКУ from Novoe

У ДПЕК Ріната Ахметова відкинули звинувачення в тому, що компанія перебувала в привілейованому становищі за часів президентства Віктора Януковича. Протягом останніх п'яти років частка компанії в загальному валовому прибутку енергокомпаній відповідає частці ДПЕК у структурі виробництва електроенергії — це близько 30 %, вважають у компанії. Крім того, у 2010-2013 роках зростання тарифів для теплової генерації було нижчим, ніж для підприємств атомної та гідроенергетики — 58 % проти 75 % і 164 % відповідно. Щоправда, у ДПЕК визнали, що фінансові показники компанії значно погіршилися останнім часом — минулого року компанія показала збиток у 19,6 млн грн, а в поточному негативний показник виріс до 20,7 млрд грн вже за перші півроку.

Також у компанії спростували звинувачення Григоришина в тому, що ДПЕК отримала надприбутки, двічі заробивши на зоні АТО — вперше, коли отримала від Енергоринку гроші за електроенергію, спожиту на окупованих територіях, і вдруге — коли зібрала за цю само енергію платежі зі споживачів, розташованих там само. Всі отримані кошти компанія перевела на рахунки Ощадбанку, розповідають у ДПЕК, а ось Енергоринок нібито не повністю розрахувався із компанією.

У політичній частині питання ДПЕК відмовилася коментувати інформацію про те, що компанії в останні півтора роки нібито пропонували продати частину своїх активів. Також у компанії Ахметова не захотіли вдаватися до відкритої полеміки з Григоришиним, додавши, що "ми не даємо оцінку намірам і мотивам третіх осіб".

Григоришин не відповів на питання НВ, але передав, що готовий дати інтерв'ю за кілька тижнів.

Герус визнає, що розчарований змінами, які відбуваються в енергетиці після революції гідності. Замість реформи із запровадженням однакових правил гри для всіх один олігарх намагається відвоювати територію в іншого, причому тими само, м'яко кажучи, неринковими інструментами — призначенням лояльних людей до держкомпаній і спробами за їхньою допомогою викачати гроші з держави.

"У владі бізнесмени бачать нові можливості та починають вимагати чесних правил гри тільки після переходу до опозиції", — підсумовує він.