Про те, що Туреччина не зазнає вторгнення на свою територію бойових літаків РФ, турецький президент Реджеп Таїп Ердоган попереджав Москву ще на початку жовтня.
Чи може порушення Росією цього попередження спричинити повноцінну війну, НВ розповідають російські експерти.
Андрій Зубів, історик, політолог
До великої війни це не призведе, але це дуже небезпечна ескалація. Війни ж зараз ніхто не хоче. Обидві сторони не збираються нападати одна на одну. Ні Росія, ні НАТО. А війна з Туреччиною – це війна з НАТО.
Яких дій очікувати надалі – сказати важко. Путін веде переговори з Франсуа Олландом, і Олланд буде доповідати консолідовану позицію, щонайменше, Великобританії і Франції. Тому що напередодні британський прем'єр Девід Кемерон був у Парижі.
І Росія, і Путін зараз зацікавлені в тому, щоб встановити відносини з Заходом. З іншого боку – Путін хоче зберегти свій вплив у Сирії, тому буде шукати якийсь компроміс
Мабуть, будуть пропонувати Путіну якийсь варіант для вирішення сирійської проблеми. Який саме – важко сказати. Мені здається, одним з моментів у цьому рішенні буде врегулювання турецьких інтересів у Сирії. І Росія, і Путін зараз зацікавлені в тому, щоб встановити відносини з Заходом. З іншого боку – Путін хоче зберегти свій вплив у Сирії, тому буде шукати якийсь компроміс.
Андрій Піонтковський, політолог
Відносини між Туреччиною і Росією дуже сильно зіпсовані. Але великої реальної війни між країнами не буде.
Незважаючи на різку риторику останніх днів, обидві сторони демонструють бажання уникнути чисто військової ескалації. Звичайно, Москва робить такі кроки, як внесення установок С-300, посилення авіаційної групи. Але, у всякому разі, в РФ не збираються давати військової відповіді на те, що сталося.
НАТО, своєю чергою, теж не зацікавлене в тому, щоб конфлікт загострювався у військовому плані.
Про те, що Росії не варто нехтувати дружбою з Туреччиною, президент країни Ердоган попереджав Путіна ще два місяці тому
Якщо говорити про політичні наслідки, то, звичайно, вони матимуть довгострокову дію. Обидві сторони будуть робити деякі спроби якоїсь, швидше, гібридної війни. Наприклад, я очікую, що Москва активізує всі інтриги зі створення внутрішніх проблем, скажімо, пов'язаних з курдами. З іншого боку, Туреччина не може залишитися байдужою до долі туркменів, яких продовжують бомбити в Сирії.
Занадто наперед у цій ситуації щось прогнозувати важко.
Леонід Радзіховський, публіцист
99% російського населення абсолютно наплювати на ситуацію в Туреччині. Зі мною про це заговорила лише одна-єдина людина. А спілкувався я за ці дні з багатьма.
Збитий Су-24 не став для росіян приводом для особистих переживань. Якщо порівняти цю ситуацію з Кримом, то ось та тема хвилювала людей. Носили стрічки. Обговорювали. Історія з літаком – не така.
Що стосується реакції російської влади, варто розуміти, що влада в РФ – це Путін особисто. Зрозуміло, що у нього зараз важкий вибір, може, найважчий за все його політичне життя. У Путіна образ, який він ретельно вибудовував 16 років поспіль. Образ світового мачо, головного пацана земної кулі. На цей образ працювала і війна в Україні. Власне кажучи, заради цього образу все почалося і в Сирії. У Росії там немає ніяких інтересів, тільки понти.
Це образ мачо, який б'є першим. Але за 16 років він жодного разу не стикався з противником. Всі, кого він бив, це були або абсолютно безсилі люди – Ходорковський, Березовський. Або дуже слабкі, напіврозвалені держави, як Україна. Ну, або ввічливі американські і європейські дипломати, панство у коркових шоломах, яким він з трибуни різав усілякі неприємні речі, а вони лише посміхалися. З такими противниками дуже легко бути мачо. Успіх гарантований, перемога завжди в кишені.
Путін потрапив у дуже скрутне становище. Якщо він не буде йти на військову конфронтацію з Туреччиною, то втратить свій крутий пацанський імідж. А якщо піде на це, ризикує втратити голову
Зараз, вперше за 16 років, Путін зустрівся з противником зовсім іншого типу. Природно, що Туреччина – це не Америка, і не Росія. У Туреччини набагато слабша армія, і економіка Туреччини набагато менша, ніж у РФ. Та, проте, Туреччина – цілком реальна держава, в якої є досить сильна армія, держава. Причому, держава, яка готова на жорстокі вчинки.
Сьогодні ніхто не воює так, як воював Суворов, Жуков. І Росія так воювати ніколи вже не буде. Цьому край. Зараз війни – в один дотик. Остання велика війна, де загинуло з боку агресора 50 тис. чоловік, це війна США у В'єтнамі. І на цьому такі війни скінчилися. Великі держави більше не воюють з великими жертвами. І, вже тим більше, Росія абсолютно не готова на великі жертви і на серйозний опір. Тим більше, на війну без всякої мети, виключно заради понтів.
Путін потрапив у дуже скрутне становище. Якщо він не буде йти на військову конфронтацію з Туреччиною, то втратить свій крутий пацанський імідж. А якщо піде на це, ризикує втратити голову. Зрозуміло, Росія може розбити Туреччину. У неї є ядерна зброя, у Туреччині її немає. Але Росія не може вести важку війну з серйозним супротивником. Це психологічно непосильно для російського суспільства.
Туреччина – член НАТО, і, згідно зі статутом НАТО, весь сенс його існування тільки в тому, що всі його члени зобов'язані захищати один одного. Почавши військову конфронтацію з Туреччиною, Росія починає військову конфронтацію з НАТО. Не війну, а лише конфронтацію.
Я думаю, завдання полягає в тому, щоб нічого не зробити у військовому відношенні проти Туреччини і, при цьому, зберегти образ крутого мачо. Хто нас скривдить – двох днів не проживе. Ну, от, нас образили, і що далі? Два дні минуло.
Я б не перебільшував цю трагедію для Путіна, тому що російське телебачення чудово пояснить: він знову зробив все правильно, переграв усіх, усіх обдурив. Тобто, якщо його героїчний образ і потьмяніє в очах 120 мільйонів глядачів, це не критично. Якщо його рейтинг і зменшиться, то не набагато. А, може, навіть знову збільшиться. Оскільки рейтинг Путіна законам земного світу не підпорядковується і живе за якимись своїми особливими правилами.