Кінець мрії про Європу?
https://povnatorba.blogspot.com/2016/03/blog-post_483.html
Такі самі невтішні прогнози високопоставлений єврочиновник зробив і щодо вступу нашої країни до НАТО".
Як то кажуть, гра закінчилась. Якщо ще два роки тому європейці погоджувались, що Україна має право на членство в Євросоюзі, робили відповідні словесні реверанси, то сьогодні їхній настрій різко змінився. І те, що врешті-решт оголосив президент Єврокомісії, - зафіксувало цю зміну настроїв.
Україна остаточно опиняється у сірій зоні між двома союзами - Європейським і Євроазійським. Наші великі сусіди, як виглядає, лише розділять у певній пропорції економічні права в Україні і негласно вважатимуть її буферною зоною, нейтральною до обох союзів.
Сталося найгірше з того, що могло бути. Два роки непослідовної політики вищого керівництва, внутрішні чвари, корупція - усе це привело нас до сумного результату: ми знову не встигли.
Політики ще пробують заспокоїти українців. Мовляв, особливої ваги словам пана Юнкера надавати не варто. Їх очільник Єврокомісії озвучив у Нідерландах, де за місяць відбудеться референдум щодо асоціації Україна - ЄС. І, мовляв, ця заява розрахована саме на голландців, які можуть зірвати нашу угоду про асоціацію з ЄЄ. Їм таким чином начебто хочуть пояснити: навіть якщо висловитеся “за”, це не означатиме, що Україна невдовзі стане членом Євросоюзу.
Але скептики вважають, що європейські політики слів на вітер не кидають. І Юнкер уперше сказав те, що давно думають ключові політики Європи.
І що тепер? Говоримо про це з головою правління “Майдану закордонних справ” Богданом Яременком та експертом з міжнародних питань Геннадієм Друзенком.
-- Наскільки серйозно варто сприймати заяву Президента Єврокомісії? Це дипломатична гра чи вердикт для нас?
Г. Друзенко: -- Юнкер говорив правду. Як на мене, він ще й великий оптиміст. Україні у ЄС ще скоро не бути. Подивімось на реальні приклади. Підписання угод про асоціацію між країнами Східної Європи та ЄС відбулось у першій половині 90-х років. А приєднання їх до ЄС - це 2004-2007 роки. Відповідно, виходить плюс-мінус 15 років. Щоправда, тоді Європейський Союз був на злеті. Нині ситуація зовсім інша - ЄС переживає інституційні та фінансові кризи. Та й Україна має значно гірший потенціал до реформ, має окуповані території, має такого сусіда, як Росія...
Заява Юнкера не дуже сподобалася українцям. Але у нас є вибір: тверезо подивитись на речі, чи за звичкою жити з необгрунтованим маренням про світле європейське майбутнє.
Б. Яременко: -- Безумовно, сьогодні найважливішим є тактичне завдання - переконати голландців у тому, що Угода про асоціацію між ЄС та Україною їм нічим не загрожує. Противники асоціації в Нідерландах якраз спекулюють на тому, що відповідна угода наближає Україну до членства в Євросоюзі. Таким чином Юнкер вибиває аргументи у критиків цієї угоди.
Але, думаю, Жан-Клод Юнкер розумів, що його заяву почують не лише в Нідерландах, а й в Україні. Подивімося правді у вічі: навряд чи хтось в Україні чи іншій країні світу знайде переконливі аргументи, щоби спростувати його слова. Видимої перспективи вступу України до ЄС дійсно немає.
-- Але чому про це ніхто не говорив раніше? Адже навпаки йшлося про те, що асоціація з ЄС відкриє нам шлях до членства. І відповідні заяви лунали. Що змінилось?
Б. Яременко: -- Давайте скажемо правду: Україна - країна з варварською політичною елітою, яка говорить неправду Європейському Союзові, яка може в останню хвилину змінити формулювання законів, потрібних для запровадження безвізового режиму, яка не може домовитись про те, як захищати себе, яка краде гроші, яка корумпована і так далі. Це ті причини, через які ми не можемо бути країною Європейського Союзу. Нас вважають країною, яка не готова до членства.
Урешті-решт, проблема в тому, що українська сторона погодилась винести за дужки Угоди про асоціацію положення про перспективи її членства в Євросоюзі. Натомість узяла в цій угоді на себе абсолютно непомірні і непотрібні без перспективи вступу в ЄС зобов'язання.
Г. Друзенко: -- Проблема ще й в тому, що ми досі не подавали заявки на вступ до ЄС. А вона дуже коротка, один абзацик: “Відповідно до статті 49 Договору про ЄС, просимо прийняти...”. Україна нині у ситуації, коли хоче одружитися, але до загсу документів не несе. Хоча зараз, це, мабуть, уже й не має сенсу. Я все-таки зберігаю частку оптимізму, вірячи, що виконання Угоди про асоціацію наблизить нас до ЄС.
В угодах про асоціацію з Польщею і Чехією перспектива членства у Євросоюзі була передбачена. Вони вступили до ЄС. У нашій угоді з Євросоюзом - ні. Але давайте визнаємо й інше: така сама згадка була в угоді про асоціацію між ЄС та Туреччиною від 1963 року. Ну, і чим це допомогло? Нічим.
Туреччина досі не стала членом Євросоюзу. А такі країни, як Австрія, Фінляндія, Швеція, ніколи не укладали угод про асоціацію, однак є членами ЄС. Тож навіть якби перспектива членства була прописана у нашій угоді про асоціацію, немає жодних гарантій, що ми, як турки, щонайменше на півстоліття не застрягли б у статусі кандидатів, а чи недокандидатів на вступ до ЄС.
Б. Яременко: -- Так, вступ до ЄС - дуже індивідуальна річ. Польща витратила на цей процес понад 10 років, Туреччина - вже 50 років, та досі не вступила. Тому немає сенсу проводити паралелі з іншими державами. Ніхто не братиме до уваги історії приєднання до ЄС інших країн. Зважатимуть на конкретні вимоги до України і відповідність України цим вимогам.
-- Це -- для України фіаско?
Б. Яременко: -- Безумовно, питання формального членства в ЄС важливе. І бажано було б мати якусь перспективу. Але на сьогодні це абсолютно нереально. Україна зовсім не у тому стані, щоб на чомусь наполягати. З іншого боку, будьмо відверті: якби Юнкера запитали, що чекає на Євросоюз через 20-25 років, він не знав би, що відповісти. Тож тут абсолютно не та ситуація, коли варто посипати собі голову попелом.
Просто треба зрозуміти, що ми за країна, які в нас цінності, до якої цивілізації ми належимо, і як ми повинні змінити себе, щоб світ нас сприйняв як частину цієї цивілізації. От і все. Я вважаю, що Україна через 25 років буде. А от чи буде Європейський Союз - не впевнений.
Г. Друзенко: -- У ситуації, в яку ми потрапили, Україні треба робити ставки на себе. Тут логіка дуже проста: що потужнішою, багатшою буде Україна, то легше нам буде вести розмову з Євросоюзом у майбутньому.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
