США чекає громадянська війна

Майбутні чотири роки перебування Трампа на посту президента США обіцяють стати часом його протистояння з половиною Америки

Вступаючи на пост президента США минулої п'ятниці, Дональд Трамп виголосив полум'яну промову, жорстко спрямовану проти вашингтонського істеблішменту.

Простіше кажучи, проти панівного класу і тих, хто його обслуговує — високопосадовців, політиків, сенаторів і членів палати представників, деякі з яких десятиліттями засідають у Конгресі США.

Проти експертів-політологів, які працюють у численних вашингтонських мозкових танках, фондах та інститутах, що забезпечують всі гілки влади доповідями і меморандумами, аналізами і прогнозами про можливі зміни політичної і економічної ситуації в країні і світі, рекомендаціями щодо зовнішньої і внутрішньої політики США.

Проти всіляких лобістів, політичних консультантів, політтехнологів і піарників, кар'єрних дипломатів, професійних військових і членів американської розвідувальної спільноти.

Проти всього цього співтовариства успішних людей, які випромінюють поміркованість, респектабельність, цинічний прагматизм, неухильно дотримуються дрес-коду, знають, коли з'являтися на публіці в строгому костюмі і при краватці, а коли — в демократичних джинсах, майці і бейсболці.

Проти людей, які звично дотримуються надмірної політкоректності у виразах, які використовують у своїх промовах настільки обтічні, розпливчасті формулювання, що простій людині, яка не володіє вашингтонським арго, в них часом рішуче нічого не можливо зрозуміти.

Прості американці, які так багато втратили у важкі часи, що настали слідом за економічним крахом у вересні 2008, і так і не повернули собі колишнього благополуччя при Обамі, — що б не говорив він сам про свої досягнення, — відчувають від цих людей запах незаслуженого благополуччя, запах великих грошей, і у багатьох це викликає роздратування і навіть ненависть.

Особливо у людей, які не належать до освічених, просунутих, сучасних верств суспільства, людей, яких не лякають вітри глобальної інформаційної цивілізації ХХІ століття. А це — чи не пів-Америки.

Трамп домігся перемоги на виборах, зробивши ставку саме на цю половину країни, на її антиелітні настрої. І продовжує ту ж лінію гнути.

«Я відбираю владу у Вашингтона і віддаю її Америці» — з пафосом заявив Трамп у своїй інавгураційній промові.

Далі буде цікаво — він це серйозно? Чи за інерцією продовжує жити в парадигмі передвиборчої риторики?

Президент США, можливо, і справді наймогутніша людина на планеті. Але — не государ і самодержець всієї Америки. І минулої п'ятниці у Вашингтоні була не коронація. Була лише, за традицією, дуже урочиста церемонія вступу на посаду глави однієї з трьох гілок американської влади — виконавчої.

Є ще, як мінімум, дві інші. Плюс ще так часто, доречно і не доречно згадувана, але від цього не менш ефективна, система «стримувань і противаг». Так, сьогодні друга гілка влади — законодавча — перебуває під контролем Республіканської партії. Але не варто забувати, що далеко не все так однозначно. Багато впливових республіканців до кінця опиралися висуненню Трампа в якості кандидата від їхньої партії, а деякі навіть відкрито підтримували його напередодні вирішального дня голосування. Багато хто не хочуть його і зараз.

Крім того, сам Трамп — досить умовний «республіканець». Зверніть увагу, як рідко він згадує Бога, як мало цитує Біблію, як нечасто міркує про традиційні цінності, сім'ю, шлюб, виховання дітей — і, навпаки, з яким натиском говорить про речі, які аж ніяк не входять до джентльменського набору «традиційного консерватора-республіканця», наприклад — про жорстке державне регулювання приватного бізнесу, як він обіцяє обкласти податками ті корпорацій, які виводять виробництво в Китай або Мексику.

Але ж є ще безліч інших груп впливу та інтересів. Є військові, є розвідувальна спільнота — і примирливий виступ Трампа в ЦРУ в перший же повний день його перебування на посаді президента, на мою думку, означає, що він врешті програв суперечку з цією самою спільнотою щодо питання про те, чи дійсно розвідка США зібрала достатньо переконливу інформацію про російські кібератаки на американські комп'ютерні мережі в час передвиборчої кампанії. Між іншим, подія знакова.

А ще є регіональні еліти — особливо в таких штатах, як Каліфорнія і Нью-Йорк. У таких великих містах, як Бостон, Філадельфія, Чикаго, Сіетл, Лос-Анджелес, не кажучи вже про Вашингтон. Так, це ще не вся Америка — але саме Нью-Йорк, Сан-Франциско та інші постіндустріальні мегаполіси визначають сьогодення і майбутнє Америки.

Є ще американські ЗМІ — четверта влада, і вона — здебільшого — не на боці Трампа.

Є впливова інтелектуальна, творча еліта, і вона теж не на його боці. Дивись кількість зірок американського шоу-бізнесу, які відмовилися виступити на церемонії інавгурації 45-го президента США. Дивись промови голлівудських акторів і актрис першої величини на грандіозних мітингах і ходах американських жінок проти Трампа, які відбулися у всіх великих містах Америки в перший повний день його перебування на посаді президента, 21 січня.

Характерно, що прокремлівські ЗМІ, які досі так старанно підтримували Трампа, що часом здавалося, що нью-йоркський мільярдер висунутий в президенти США не Республіканською партією, а «Єдиною Росією», одразу ж після цих походів, мітингів і виступів зірок почали навперейми говорити про «майданний» характер цих виступів, про «безпредметність» і «абстрактність» претензій, які маніфестанти пред'являють до нового президента. 

Судячи з усього, перелякалися за свого улюбленого. До речі, ще не відомо, як поведеться «улюблений» після того, як президент Росії вперше спробує розвести Трампа, підставити або обдурити так, як він звик вчиняти з іншими лідерами Заходу. Не здивуюся, якщо Трамп дасть здачі відразу, не церемонячись і не зважаючи на «правила гарного тону» — та так сильно, що, боюся, Володимиру Володимировичу мало не здасться.

Утім, відносини з Росією не будуть головним полем битви «холодної громадянської війни» в Америці, яка була неминучою і почалася вже в першу добу президентства Дональда Трампа — там повно суто внутрішньоамериканських проблем.

Можливо, я перебільшую, і вислів «холодна громадянська війна» — надто сильний, але все одно я впевнений, що майбутні чотири роки перебування Трампа на посту президента США обіцяють стати часом його протистояння з половиною Америки, в якому горезвісний істеблішмент гратиме проти господаря Білого Дому. І хто переможе в цій грі — велике питання.

Не слід недооцінювати здатність американської політичної еліти осмислювати ситуацію в країні і навколо неї, і досить швидко перебудовуватися відповідно до вимог часу. Так траплялося в американській історії не раз.

Американський істеблішмент — яким би поганим або слабким він не здавався — велика сила. 

Це вам не боягузлива і скнара російська псевдоеліта, яка свого часу злякано підібгала хвоста від одного окрику нового господаря Кремля. 

Думаю, є два варіанти: або істеблішмент підпорядкує собі Трампа, змусить грати за правилами, або з'їсть його з усім потрухом, як свого часу — Річарда Ніксона.

У будь-якому разі, хочу ще раз звернути увагу на прогноз вашингтонського вченого-історика Алана Ліхтмана, який уславився тим, що він чи не єдиний правильно передбачив результат усіх президентських виборів у США, починаючи з 1984 — за винятком 2000 року. Правда, у виправдання можна сказати, що на тих виборах переможений Ал Гор завоював більшість загалом по країні. Хоча і Гілларі Клінтон домоглася такого ж результату, навіть більш значного, в 2016 — що не вберегло і її від поразки за підсумками розкладу голосів у колегії вибірників. Але у випадку з Гілларі Клінтон вашингтонський історик спочатку говорив, що в підсумку вона — так чи інакше — не доб'ється перемоги.

А тепер Ліхтман, який передбачив, всупереч всім передвиборним опитуванням, що на виборах гору візьме Трамп, пророкує: новий президент не досидить у своєму кріслі до кінця терміну, влипне в якийсь скандал і зрештою змушений буде покинути Білий Дім — в результаті імпічменту або щоб уникнути його.

Ліхтман каже, що не може раціонально обґрунтувати свій прогноз і посилається на «внутрішнє почуття». Що ж, іноді це почуття виявляється найбільш безпомилковим.

Текст опубліковано з дозволу автора.

Оригінал