Теракт у Луцьку: Чому на часі масштабне полювання на агентів Кремля

Постріли з гранатомету по Генконсульству Польщі у Луцьку вчергове змушують говорити про необхідність жорсткої боротьби з російською агентурою в Україні.

Нічний обстріл консульства Польщі на Волині – черговий сигнал для нашої влади, яка досить інертно реагує на дії проросійських провокаторів. І це притому, що йдеться про, принаймні п'ятий, відверто антипольський "укол" з початку року.

У січні вандали зруйнували польський меморіал у селі Гута Пеняцька на Львівщині, а також розмалювали польський меморіал у Биківні під Києвом. 11 березня історія повторилася: невідомі обмалювали пам'ятник розстріляним у 1941 році польським професорам, який встановлено на Вулецьких пагорбах у Львові, а наступного дня аналогічним чином сплюндрували могили загиблих на кладовищі в селі Підкамінь Бродівського району. Утім, правоохоронні органи вандалів не зловили…

Схоже, силовики не були готові і до нічних пострілів з гранатомету в центрі Луцьку. Варто зауважити, що до Міністерства закордонних справ у даному випадку особливих питань немає. До завдань дипломатів відлов диверсантів не входить. Водночас реакція Павла Клімкіна на дані події була миттєвою. "Це підлість від тих, хто проти нашої дружби з Республікою Польща. Робимо все, щоб винні були покарані", - наголосив глава МЗС.

Важливо, що притомні польські політики теж чудово розуміють, хто саме стоїть за цими пострілами. Голова Бюро національної безпеки Польщі Павел Солох прямим текстом заявив про російський слід у нападі на консульство. "Без сумніву, це – провокація. Питання наступне: хто і з якою метою? Ми знаємо контекст, є агресія Росії проти України", – каже Солох. Та, на жаль, провокація у Луцьку розрахована на праворадикальних польських політиків, які працюють на роздмухування конфліктів в українсько-польських стосунках.

Варто також враховувати й інший важливий міжнародний аспект: постріли з РПГ були зроблені з розрахунком на те, щоб зірвати отримання Україною безвізу. Це провокаторам не вдасться, але неприємний осад залишиться…

До того ж знову гостро постає питання національної безпеки. Вже очевидно, що в Україні діє група або навіть кілька груп провокаторів, які свідомо розгойдують ситуацію. Хто вони? На це питання в СБУ наразі немає адекватної відповіді.

Якщо проаналізувати нещодавнє вбивство у центрі Києва колишнього депутата Держдуми Дениса Вороненкова, то можна дійти вкрай неприємного висновку: значна кількість провокацій робиться руками людей, що мали стосунок до АТО. Причому, багато з них свого часу так або інакше були причетні до "добробатів".

Беззаперечно: абсолютна більшість добровольців є справжніми патріотами. Проте варто нагадати, що у 2014 році, коли буквально з нуля формувалися ці підрозділи, ніхто особливо не перевіряв скелети у шафах бажаючих іти на фронт. Тому туди "затусувалася" певна кількість "джентельменів удачі". І, як показує практика, там знайшлося місце для так званих "консервів", які мали вибухнути у зазначений час. Яскравий приклад – історія із застреленим у Києві в 2015 році Олегом Мужчилем (він же – Сергій Аміров) з позивним "Лісник", який мав величезний арсенал зброї. У результаті спецоперації СБУ колишній "добробатовець", якого звинувачували у співпраці з РФ, був убитий…

Після того, як влада почала наводити лад в добробатах, переводячи їх під крило Нацгвардії та Збройних Сил, ці "консерви" воювати передумали. Той же вбивця Вороненкова Павло Паршов не схотів продовжувати службу після того, як його "Донбас" опинився у складі Нацгвардії. Вочевидь, гинути за Україну в його, а також його ймовірних кураторів, плани не входило…

Скільки таких осіб зараз гуляє просторами України, і де вони можуть вигулькнути – невідомо. Тому вчергове повторювати очевидні речі про "руку Кремля" сенсу немає. Зараз необхідно зробити дві надважливі речі: по-перше, якомога ретельніше перешерстити всі документи часів формування "добробатів" і знайти замаскованих ворогів. Спецслужби та МВС мають знати, де зараз умовні "паршови" і чим займаються. Це не через недовіру до добровольців. Навпаки, вчасне виявлення сумнівних осіб стане запобіжником проти використанням доброго імені добробатів у прокремлівських провокаціях.

По-друге, влада має звернутися до лідерів патріотичних сил, ветеранів АТО та свідомих громадян з проханням допомогти у виявленні агентурної мережі Росії. Це не полювання на відьом, а нормальна практика для країни, яка перебуває в стані війни.