Що Google знає про вашу сексуальність.

Коли у нас виникає якесь запитання, ми покладаємося на Google. Але "Google на допомогу" в цьому випадку – найшкідливіше з можливих рішень.

Наші уявлення про інтимні стосунки і так занадто поверхові через відсутність сексуальної освіти. Ми судимо про секс за розмірами і пружністю, тобто, досить примітивно. Що ми зустрінемо в топі Google? Розважальні статті про секс, «підняті» на перші позиції видачі професійними SEO-фахівцями. Це історія не про вашу сексуальність, а про добрі результати роботи згаданих фахівців і ознака популярності сайтів. Вони зробили свою роботу, настала наша черга робити свою – пірнати з головою в природу сексу і докопуватися до суті.

Найлютіший ворог хорошого сексу – нав'язані стереотипи про сексуальність. Ми прочитали десь кілька порад, вивчили картинки з позами, і швидко переключилися на практику. Тим не менш, подорослішавши, помітили, що цього не завжди достатньо. Бажання не завжди залежить від ступеня «пружності» у партнера і не завжди секс супроводжується теплими емоціями. Хочете дізнатися чому? Стоп, не питайте в Google. Запитайте у себе. Саме цього нам належить навчитися, щоб домогтися пристрасного й емоційного сексу – прислухатися до своїх відчуттів і бажань.

Що впливає на наше збудження, крім посмішки Райана Гослінга? Часто ми думаємо, що вся відповідальність на статевих органах. Але інтимні частини тіла – далеко не єдине, що впливає на наше сексуальне бажання. Перший, хто відгукується на сексуально стимулюючі фактори, як не дивно, мозок. Це він посилає нам сигнали «хочу» або «не хочу». І саме він найчастіше заважає нам отримувати задоволення від життя, і, відповідно, від сексу теж.

Давайте згадаємо не самий вдалий сексуальний досвід. Щось заважало розслабитися, в голові весь час фонили сторонні думки: «Навіщо він цілує мені живіт – зараз промацає весь мій жир», «Краще б я вимкнув світло, щоб вона не порівнювала мої розміри з розмірами свого колишнього», «Знову сусід зі своїм футболом на всю гучність», «Зараз у мене в духовці згорить качка – не міг він почекати ще хвилин 20». У всіх ці думки різні, але всі вони однаково заважають отримувати задоволення.

У нас в голові є «вмикач» і «вимикач» бажання. Цю концепцію подвійного контролю сексуального збудження запропонували в 90-х роках два психологи, Ерік Янсен і Джон Бенкрофт. Згідно з їх теорією, кожен раз, коли ми отримуємо із зовнішнього середовища сексуально привабливий сигнал, мозок посилає нам у статеві органи повідомлення - «дій». Так прокидається збудження. І, навпаки, коли ми сприймаємо якийсь сигнал із зовнішнього світу як непривабливий для збудження, мозок пригнічує бажання. Такими непривабливими сигналами можуть бути недовіра до партнера, страх небажаної вагітності, внутрішні установки про сексуальність, моральні обмеження і будь-які зовнішні стимули, які закріпилися в голові як неприємні чи навіть небезпечні.

У кожного з нас свої вмикачі та вимикачі, які з'являються під час нашого життєвого досвіду. Мозок весь час вчиться асоціювати той чи інший подразник з порушенням або пригніченням. Цій теорії присвятила свою книгу «Як хоче жінка» американська секс-коуч, доктор наук і автор блогу the dirty normal Емілі Нагоскі.

У кожного з нас в голові своє кіно зі своїми декораціями. Для хепі енду потрібно просто навчитися прислухатися до себе і своїх реакцій. Зрозуміти «вмикачі» свого збудження (наприклад, запах партнера, розслаблююча музика, нове оточення, еротична білизна) і свої «вимикачі» (наприклад, дитина, що спить в сусідній кімнаті, занижена оцінка привабливості свого тіла, нав'язливе очікування оргазму, неприємні дотики або асоціації). Так ми отримаємо не статистичну інформацію, засновану на відчуттях незнайомих нам людей, а свої індивідуальні особливості. І тільки тоді буде зрозуміло, чи варто нам в погоні за новизною у стосунках і пристрастю, кохатися в примірочній магазину чи знімати номер у готелі, як радять статті з Google. Чи ми можемо по-справжньому розслабитися і зосередитися на задоволеннях тільки в рідній спальні.