Час царювати. Нова династія Путіна

Депутат Держдуми закликає створити орган, який зможе змінити державний лад Росії

Питання про те, чи буде головний начальник країни брати участь у всенародних виборах Путіна, давно перестало бути питанням. Сьогодні воно займає виключно пікейних жилетів, чиї «дискусії» представляють собою мляву спробу штучно пожвавити російський політичний ландшафт. Тим часом, по всьому видно: головному начальнику до чортиків набридла вся ця декоративна демократія, вся ця імітація передвиборчої боротьби, необхідність для чогось писати програму, робити розумне обличчя і переживати традиційне відновлення чиновних бійок під килимом. Не дарма ж з'явився програмний текст Владислава Суркова про кризу «лицемірного» лібералізму. Насправдідосить вже валяти дурня і робити вигляд, що Росія за своїм устроєм нічим не відрізняється від західних держав. Країна за фактом є самодержавною монархією. Більш того, державна Дума російської імперії була набагато вільнішим і впливовішим департаменту Адміністрації президента, який сьогодні називають парламентом. Сто років тому, за царя-батюшки, суди, траплялося, і революціонерів виправдовували. Так що Путін з куди більшими підставами, ніж Микола II, може назвати себе «господарем землі російської».

Сьогодні він думає не про безглузду гру в вибори, призначену на березень наступного року. Він думає, як її зовсім припинити. Принаймні, саме в цьому переконує його промова на відкритті пам'ятника Олександру III. Спадщина цього самодержця, треба сказати, вельми неоднозначна. З одного боку, демонстративна відмова від реформ попередника, бажання «заморозити» Росію. З іншого – він милостиво дозволив молодим міністрам реалізовувати проекти економічного розвитку країни. Архаїчний державний устрій і стрімка економічна модернізація зрештою і привели до революційного вибуху сто років тому. Однак ці протиріччя залишаються поза сферою уваги Володимира Путіна. Судячи з виступу президента, він надихається вельми однозначним, якщо не сказати примітивним чином «батька нації»: «Він завжди глибоко відчував величезну особисту відповідальність за долю країни: бився за Росію на ратному полі, а ставши главою держави, робив все для розвитку і зміцнення держави, для того, щоб зберегти її від потрясінь, внутрішніх і зовнішніх загроз... Він вважав, що сильна, суверенна, самостійна держава повинна спиратися не тільки на економічну і військову міць, а й на традиції, а рух вперед неможливий без поваги до своєї історії, культури та духовних цінностей». Загалом, «нехай Європа почекає», а «у Росії тільки два союзника – армія і флот».

Кілька російських видань («Коммерсант», «Ведомости», «МК») в своїх репортажах з відкриття пам'ятника написали, що Путін говорив не про Олександра III, він говорив про ідеального правителя Росії. Тобто про себе коханого. Придворні лизоблюди давно вловили цей поворот в мізках начальника. Не дарма ж поруч з Кремлем з'явився пам'ятник святому Володимиру, а стратегічний підводний ракетоносець «Князь Володимир» щойно спущений на воду, ось і атомна субмарина «Олександр III» вже будується.

Усунути очевидну невідповідність між густим самодержавним духом і хоч ніким не дотримуваною, але все ж таки збереженою демократичною буквою російської Конституції – нагальна задача Кремля. Тільки що член фракції КПРФ Держдуми (в далекому минулому режисер геніального фільму) Володимир Бортко вніс законопроект, який у разі схвалення забезпечить прийняття іншої Конституції. Депутат закликає заснувати новий орган держвлади – Конституційні збори. З тим, щоб переглянути ті статті Основного закону, які недоступні до редагування Держдумою. І перш за все першу статтю, яка визначає державний устрій Росії як республіку. Пояснюючи це, Бортко цілком в дусі героя «Собачого серця» несе нісенітницю про те, що треба відмовитися від пріоритету міжнародного права над російським, а також згадати про російський народ. Однак перегляд цієї статті відкриває можливість для встановлення незмінної влади. Невгамовний Володимир Вольфович вже запропонував варіанти іменування нового царя: «верховний правитель» або просто «начальник». Але всі ці титули не дають гарантій сім'ї (саме це, підозрюю, найбільше займає Володимира Путіна, який живе в своїй системі координат). Створення нової династії ідеально відповідає цим потребам. А країна до самодержавства готова.