У Російської православної церкви явно здали нерви

У Російської православної церкви явно здали нерви. Як інакше пояснити істеричну заяву її Синоду з приводу призначення Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм двох своїх екзархів в Україні?

Вражає не так зміст заяви – чого можна очікувати від Москви, у принципі, і так ясно – як її стиль. Ну от не можуть духовні особи висловлюватися такою кирзовою мовою! Весь текст просто нашпигований недоброї пам’яті компартійно-радянською фразеологією.  Оцініть лишень такі перли:

"Синод … выражает решительный протест и глубокое возмущение…"

"Данное решение … является грубейшим попранием…"

"В оправдание своего вмешательства … Патриарх приводит ложные толкования исторических фактов".

"Данные действия … создают реальную угрозу единству всего мирового Православия".

І родзинка на закуску: "вся полнота ответственности за данные антиканонические деяния ложится лично на Патриарха Варфоломея".

Замість "антиканонические" так і проситься знайоме до сліз "антисоветские". Справді, не церковна мова, а якийсь "штабний" жаргон, суцільний "ТАСС уполномочен заявить".

А чого, питається, нервувати? Москва століттями називала себе Третім Римом і це створювало певну топографічно-релігійну плутанину. Тепер же, слава Богу, все стає на свої місця. Рим є Рим, Фанар є Фанар, Київ є Київ, а Москва це, виходить, Москва. Не бачу нічого поганого в тому, щоб кожен був самим собою. Думаю, й Москві це піде тільки на користь: більше дбатиме про Росію, й менше втручатиметься в життя інших країн зі своїми імперськими мареннями.

Що ж до змісту заяви РПЦ, то це цілий ланцюжок "ложных толкований". Перш за все, досить зухвалим є піддавати сумнівам повноваження Вселенського Патріарха, адже на те він і є Вселенським.

Більше того, той, хто вчив справжню, а не перекручену на московський лад історію, прекрасно знає, що саме Константинопольська церква є матір’ю Київського й Українського православ’я. З якого б то дива мав тепер Вселенський Патріарх просити в РПЦ дозволу, щоб прислати в Україну своїх екзархів, а також щоб надати Українській православній церкві автокефалію?

У своїй заяві РПЦ вельми переймається й тим, що дозволу не питали в єпископату УПЦ МП, який, начебто, "единодушно высказался" проти автокефалії. Нагадаю, що Церква покликана дбати передусім про людей, про вірних, а не про свої структури.

Саме про відновлення єдності всіх православних вірян України, про мир і злагоду між ними, й дбає Константинопольська церква-матір. До речі, й щодо "єдінодушия" в УПЦ МП я не був би таким категоричним. Побачимо, що буде, коли ми отримаємо Томос!

Зрештою, чому РПЦ так боїться автокефалії? Адже в мирській політиці Москва послідовно виступає за багатополярний світ. Так ось вам "багатополярність" православ’я, де за віковою традицією кожна держава має свою власну церкву! Що ж тут поганого?

Гаразд. Зрештою, РПЦ має право публікувати які хоче заяви, навіть такі одіозні, як оця. Не вперше і не востаннє! А нам своє робити – створювати єдину Помісну автокефальну православну церкву України.