Скільки світ буде терпіти?

У Києві в четвер відбулась ІІ Міжнародна конференція з морської безпеки. Показовим є те, що ще рівно рік тому на цій конференції експерти попереджали про загрози в Азовському морі. Які висновки зробила влада з тодішніх застережень?

«РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ПЕРЕСТУПИЛА МЕЖУ, ОФІЦІЙНО ПІДТВЕРДИВШИ СВОЮ УЧАСТЬ У АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ»

На відкритті цьогорічної конференції командувач Військово-Морських сил України, адмірал Ігор ВОРОНЧЕНКО заявив, що Україна проситиме закрити протоку Босфор для російських суден.

«Я, як командувач ВМС України, висловлюю сподівання, що світова спільнота ухвалить рішення і визнає, що було здійснено агресію проти держави Україна, — заявив він під час конференції. — В зв’язку з цим та згідно з нормами конвенції Монтре, а саме 19 пунктом, проситимемо закриття протоки Босфор Турецькою Республікою». 

Як відомо, 25 листопада російські прикордонники в Чорному морі порушивши всі міжнародні норми захопили три українські катери та 24 українських моряків, поранивши чотирьох із них. 

Нагадаємо, що напередодні міністр інфраструктури України Володимир Омелян заявив, що Росія заблокувала українські порти на Азовському морі. За останніми даними, там заблоковано 35 суден. Отже, Україна несе величезні матеріальні втрати. Окрім того, така ситуація позначається й на соціальному аспекті в українському Приазов’ї. Росія фактично душить такі міста як Маріуполь і Бердянськ, що цілком залежать від торгівлі морем.

На початку конференції перед присутніми також виступила Надзвичайний та Повноважний Посол США в Україні Марі ЙОВАНОВИЧ з досить ясними та принциповими меседжами. Зокрема вона заявила, що «своїми діями в Азовському морі Російська Федерація переступила межу, офіційно підтвердивши свою участь в агресії проти України».

Зокрема вона сказала: «Скептики посадовці більше вже не можуть заперечувати того, що ми знаємо. Ці ниточки, які контролюють конфлікт — чи то «зелені чоловічки», чи сепаратисти — можна відстежити чітко. Москва визнала свої дії, і це перша відкрита російська атака, перший напад на українські ВМС, що перевело конфлікт із суходолу на море. Цей напад є небезпечною сентенцією, а також частиною схеми російських дій».

«Росія намагалась подати вигадані підстави, пояснюючи, що вона не бере участі в цьому конфлікті, — додала посол Йованович. — Росія прогнозовано вдавалась до дезінформації, різні посадовці удавалися до різних пояснень, щоб спантеличити громадськість, пресу та іноземних держслужбовців. Тут не може бути двоїстого розуміння, адже факти є чіткими».

Очевидно агресивні дії Росії, які лише набирають обертів, повинен зауважувати світ, та робити не лише відповідні висновки, а й діяти. Мінімум, що можна зробити, це посилити санкції.

«ЗАТРИМАННЯ УКРАЇНСЬКИХ СУДЕН — Є ТЕХНОЛОГІЄЮ МОРСЬКОЇ БЛОКАДИ УКРАЇНСЬКИХ ПОРТІВ АЗОВСЬКОГО МОРЯ»

«Провокації та агресивні дії Росії чітко підпадають під визначення агресії, — сказала на конференції голова комітету Верховної Ради в закордонних справах Ганна ГОПКО. — Очікуємо й надалі визнання від наших міжнародних партнерів саме такого визначення. Верховна Рада ухвалила 242-ма голосами звернення до міжнародної спільноти, до парламентів світу, до парламентської Асамблеї НАТО, Ради Європи, в якому ми чітко закликаємо міжнародну спільноту направити спостерігачів до Чорного та Азовського морів. Також ми закликаємо збільшити присутність військових кораблів та запровадити військові навчання в Азовському морі для того, щоб здійснити деескалацію ситуації. Окрім того, ми закликаємо збільшити військову допомогу Україні. Ми переконані, що те, що трапилось, не останній акт російської агресії. Росія має одним із планів — повномасштабне вторгнення»

З ґрунтовною доповіддю виступив головний редактор проекту BlackSeaNews Андрій КЛИМЕНКО, який детально описав ситуацію, яка склалась не лише в водах Азовського моря, а й за одну сотню кілометрів від Одеси. З усього видно, що останній рік Росія прискорила темпи окупації в морському секторі.

«Майдан закордонних справ» — це група, яку я очолюю і яка складається з п’ятьох осіб, — розповів Андрій Клименко. — Ми займаємось в тому числі морським моніторингом порушення санкцій в портах Криму. 17 травня ми побачили нестандартні зупинки суден посеред Азовського моря. До того такого ніколи не було. З того моменту розпочалися системні щоденні затримання українських суден в морі. На жаль, протягом двох місяців ні вулиця Банкова, ні вулиця Грушевського, ні площа Михайлівська за винятком двох людей — міністра Омеляна та представника Президента в Криму Бориса Бабіна — з нами не співпрацювали. 23 та 26 червня розпочалися нетрадиційні за часом затримання суден у районах очікування біля Керчі — коли судна йдуть до Бердянська й Маріуполя та коли звідти повертаються вже з вантажем. Термін очікування був від трьох до шести годин. Згодом час затримання почав наростати. Ми маємо вже чотири дні затримання. Це і є технологія того, що ми називаємо морською блокадою українських портів Азовського моря».

Окремо Андрій Клименко закликав українських юристів не створювати зайвих полемік, а конкретно прописати в правовому полі низку надважливих норм, які дозволяли українським військовим відкривати вогонь під час можливої висадки російського десанту на узбережжі Азовського моря. За його словами, існує величезний ризик того, що заблокувавши Азов, Росія розпочне подальший наступ у Приазов’ї. На жаль, українські військові не мають права відкривати вогонь аж до того моменту, як не трапиться безпосередньої висадки десанту, що може позначитись на ефективності оборони.

«РОСІЯ НАХАБНІШАЄ, АДЖЕ БАЧИТЬ, ЩО СЕРЙОЗНОЇ ПРОТИДІЇ НЕМАЄ»

Нещодавно призначений представником України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях Євген МАРЧУК зробив екскурс в історію відносин Росії й України в Криму та провів паралелі з теперішнім станом речей.

ЄВГЕН МАРЧУК: «ВІДКРИТА АТАКА РФ КОРАБЛІВ ВМСУ В АЗОВСЬКОМУ МОРІ ЗНЯЛА ВСІ ДИСКУСІЇ ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ ДЕНОНСАЦІЇ КИЄВОМ УГОДИ З РФ ЩОДО АЗОВУ» / ФОТО АВТОРА

«2003 року Тузлинська авантюра, яку заварила Росія, для нас зробила відкриття — путінська політика щодо України є непередбачуваною, — сказав Євген Марчук. — Військові, які були причетні до Тузли, добре знають, що з нашої сторони також були притягнуті військові структури й ми близькі до військового зіткнення. В мене ті події  асоціюються з нинішніми. Згадайте анексію Криму. Вона співпала з Олімпійськими іграми в Сочі. Всі світові медіа, ясна річ, висвітлюють Олімпіаду. Російська влада подавала багато інформації щодо забезпечення безпеки. Водноча згадаймо про медаль за анексію Криму. Вона датована 20 лютого, коли Олімпіада ще тривала. Таким чином Росія використала не лише внутрішньополітичну ситуацію в України, а й дуже грамотно й далекоглядно відволікла увагу світової спільноти. При цьому, під час Олімпіади росіяни, окрім поліцейських, залучили ще майже 40 тисяч військових. Це було по суті тренування військових структур для реалізації кримської авантюри. Безпекову лінію було розтягнуто до 300 кілометрів. Окремо пригадаємо намагання зв’язатись Президента Порошенка з Путіним, коли були обстріляні наші кораблі й взяті в полон наші моряки. Як ми знаємо цієї бесіди так і не відбулося. Дзеркальна ситуація була й під час Тузлинської кризи. Ми тоді були разом із тодішнім президентом Кучмою. Довелось терміново перервати дуже важливий візит до Бразилії. Кучма півтори доби намагався зв’язатись із Путіним у будь-який спосіб. Путін тоді перебував у Південно-Східній Азії. Зв’язок із ним відбувся вже тоді коли Кучма перервав візит. Бачите, які маємо начебто прості асоціації й начебто простий збіг. Тепер подивимось на реакцію в світі, тих силових партнерів із якими співпрацює Росія. Це відбулося з величезним запізненням. Це повторилося й під час анексії Криму, й окупації частини Донбасу. Хочу закцентувати увагу на цьому захопленні в полон наших військових, коли було обстріляно наші кораблі і військові. Тепер можна передбачити, що буде далі. Тому що Росія нахабнішає, адже бачить, що серйозної протидії їй немає, окрім санкцій. Звичайно, ми дякуємо партнерам за санкції, але, як ми бачимо, настав час робити вже радикальні висновки».

При завершенні обговорення питань першої панелі конференції з морської безпеки, ще раз слово взяв адмірал Ігор Воронченко, зробивши низку прямих хоч і емоційних заяв. Він наголосив: «Так трапилось, що з 2003-го я брав участь у всіх основних сутичках з РФ. 2003-го під час загострення ситуації на Тузлі я командував 25-м полком Національної гвардії в Керчі. В лютому 2014-го року я був заступником командувача Військово-Морських сил Збройних сил України з берегової оборони в Криму. 2014 року впродовж шести місяців брав участь у антитерористичній операції на території Луганської області. Й для мене не ясно, як світ досі не може зрозуміти, що ми маємо справу з чумою ХХІ століття. Якщо в ХХ столітті такою чумою була нацистська Німеччина на чолі з Гітлером, то зараз нею є Росія на чолі з Путіним. Зараз всі в світі грають по встановлених правилах і знайшовся лише один гравець, у якого в колоді 36 тузів. Скільки світ терпітиме паплюження права в тому числі морського? Агресія проти України розпочалась із 1990-х років. Згадайте також 1 лютого 2017-го — обстріл нашого літака над Чорним морем. Це чітка дія, яка підпадає під визначення агресії. Та куля, що влучила в літак, у Гаазі. Але скільки часу минуло, як вона там, а поки що я не бачу справедливої реакції на цей зухвалий акт. Світ мовчить. Мовчить, коли вбивають українців та захоплюють наші землі. Ми сьогодні перебуваємо на передовій оборони Європи. Ми захищаємо цінності, які збудовані цивілізованим світом. Вибачте за емоційність, але мене така пасивність світу дістала. Так, Україні самій важко боротись з Росією. Вона економічно потужніше, адже має більші ресурси. Вона має більш потужну армію. Це факт. Саме тому світова спільнота мусить все зробити, щоб допомогти нам у нашій боротьбі, адже Путін не обмежиться Україною. Він піде далі. Тому що це людина, яка виросла в пітерських підворіттях. Він мислить зовсім іншими поняттями. Він може ігнорувати лідерів країн, не брати півтори доби слухавку в надважливий момент, спізнятись на міжнародні зустрічі. Змінити Путіна ми не зможемо. Тут потрібні рішучі та спільні дії всіх країн, щоб присмирити його. Ми очікуємо повноцінної оцінки світової спільноти діям Росії. Відкрийте очі! Вистачить з цим миритися!».

Валентин ТОРБА