ДНК із жуйки. Створено портрет дівчини з неоліту

У дівчини з кам'яного століття були блакитні очі і небезпечні віруси

Ближче до кінця кам'яного віку в маленькому поселенні на півдні Данії жила смуглянка Лола з блакитними очима, яка жувала шматочок березової смоли.

 

Данські вчені склали портрет стародавньої людини і мікробів з її рота за залишками ДНК у скам'янілій жуйці з березової смоли. Це виявилася смаглява і блакитноока жінка, яка жила 5,7 тисячі років тому і була мисливцем-збирачкою.

 

ДНК показала не тільки те, який вигляд мала ця жінка, але чим вона харчувалася, які бактерії і віруси носила у своєму організмі, звідки міг прийти її народ і коли почав він займатися сільським господарством.ЗМІ розповідають подробиці.

 

Блакитноока мисливиця

 

Ближче до кінця кам'яного віку в невеликому поселенні, яке археологи назвали Сілтґольм, на півдні Данії жила смаглява жінка з каштановим волоссям і блакитними очима. Археологи намалювали її портрет і назвали Лолою.

 

"Таке поєднання фізичних характеристик й раніше спостерігалося у європейців, які займалися полюванням і збиранням, і було поширеним у той період, а світла шкіра з'явилася пізніше, у процесі адаптації", - пояснюють автори дослідження.

 

На березі Балтійського моря жителі цього поселення ставили заколи для лову риби, яку потім смажили на піках з наконечниками з риб'ячої кістки.

 

На стоянках давніх людей часів пізнього мезоліту і раннього неоліту раз у раз знаходять грудки березового дьогтю. Березову смолу витягували з деревини шляхом нагрівання і використовували в якості клею для виготовлення кам'яних знарядь праці ще в середньому плейстоцені більш ніж 125 тисяч років тому.

 

Можливо, стародавні люди пережовували дьоготь, щоб розм'якшити його і використовувати повторно. Або ж застосовували його, як ліки - принаймні такі рецепти зустрічаються в традиційній медицині.

 

Коли жінка виплюнула смолу, та застрягла під шаром піску і мулу майже на шість тисяч років, аж поки її знайшли археологи. На місці розкопок не вдалося знайти останків людини, однак ДНК слини з березової смоли, завдяки її антисептичним і гідрофобним властивостям, розповіла багато про що.

 

Дослідження провела група вчених під керівництвом археолога Ганнеса Шредера з Копенгагенського університету. Результати були опубліковані в журналі Nature Communications 17 грудня.

 

ДНК на жуйці із Сілтґольма добре збереглася, оскільки була захована в ґрунті без доступу кисню. Вчені знайшли бактерії, які мирно співіснують в організмі сучасної людини і називаються мікробіомом.

 

 

 

Крім того вчені знайшли зразки бактерій Streptococcus pneumonia і Porphyromonas gingivalis, які викликають захворювання пародонту і, можливо, хворобу Альцгеймера; вірус Епштейна-Барра, який викликає герпес; кілька штамів вірусу, що є причиною пневмонії. Однак стан здоров'я жінки визначити не змогли.

 

Дослідники також з'ясували, що у неї була непереносимість лактози: у дорослому віці жінка не могла перетравлювати молоко, подібно до багатьох стародавніх і нині придатних для життя осіб.

 

Березова смола також показала, що напередодні жінка їла лісові горіхи і м'ясо дикої качки. Швидше за все, вона була родом із західноєвропейських мисливців-збирачів, які прийшли до Скандинавії з півдня, і не була пов'язана із сільськогосподарськими громадами, які вже існували в Данії на той час.

 

"Результати наших досліджень виявили величезний потенціал березової смоли як джерела ДНК, здатного розповісти про історію заселення Європи, здоров'я людей і навіть про їхні стратегії виживання", - стверджують данські вчені.

 

В останнє десятиліття вчені значно просунулися в розвитку технологій роботи з ДНК. Зокрема був повністю розшифрований геном Homo sapiens. Також було вивчено гени декількох тисяч останків древніх людей.

 

Крім того був відкритий CRISPR / Cas9 - нова технологія редагування геномів вищих організмів, що базується на імунній системі бактерій. Докладно в матеріалі Головні наукові відкриття десятиліття.