Швейцарські годинники для Криму

Під час свого офіційного візиту до Києва президент Швейцарії Симонетта Соммаруга заявила, що її країна не визнає анексію Криму і вважає за необхідне направити на півострів представників ОБСЄ і ООН з прав людини.

Це, впевнений, не просто ритуальне заяву, яке можна просто порахувати даниною протоколу і поваги до приймаючої сторони. Швейцарська зовнішня політика базується на нейтралітет, тобто на прагненні дотримуватися дистанції в будь-яких конфліктах на міжнародній арені. Керівники цієї країни висловлюються однозначно тільки тоді, коли мова йде про безумовних постулатах міжнародного права, про тих прописні істини, які поділяються світовим співтовариством. І коли президент Швейцарської Конфедерації говорить про невизнання анексії Криму, це, думаю, дорівнює констатації факту того, що днем ​​світло, а вночі темно, Земля обертається навколо Сонця або Волга впадає в Каспійське море. Хоча, зрозуміло, що в Конституції Російської Федерації можна написати рівно навпаки і навіть схвалити на референдумі. Але час на швейцарському годиннику все одно буде точним, і вдень нічний час вони не покажуть.

Але найголовніше - це вимога президента Швейцарії необхідно повернути в Крим представників міжнародних організацій з прав людини. У цьому випадку ми маємо справу з однозначною характеристикою Криму як анексованою території, на якій систематично порушуються права проживають там людей. І для контролю за дотриманням прав людини потрібен постійний міжнародний моніторинг.

Зрозуміло, що в Росії до такого роду заяв поставляться скептично. Але це на перший погляд. Хіба ми можемо говорити, що за шість років, які пройшли після окупації, Крим повністю «вписався» в правовий простір Росії? Ні, не можемо. У Криму немає «Російських залізниць», немає російської банківської системи, немає російської мобільного зв'язку, немає міжнародного транспортного сполучення - словом, немає нічого, що хоч якось пов'язане зі світовою економікою. Чому тоді потрібно затверджувати, що Кремль взагалі не цікавлять наслідки окупації? Ні, впевнений: цікавлять. Інакше він вимагав би і від державних, і від приватних компаній присутні в Криму.

Тому пропозиція президента Швейцарії про направлення на півострів представників міжнародних організацій - це те, думаю, з чим повинна виступати українська дипломатія. Як бачимо, тут в України є не просто авторитетні союзники. Коли в Берні виступають з подібними пропозиціями, то розуміють, що вони зможуть знайти взаєморозуміння у інших країн, і в самих ОБСЄ і ООН. Нехай навіть спочатку це будуть не дії, а декларації - зате коли Росії необхідно буде заручитися підтримкою світової спільноти, міжнародний моніторинг в Криму може стати важливою умовою такої підтримки.

Тому слова Симонетта Соммаруга - це свого роду індикатор. Індикатор того, що світ не збирається включати зелене світло для проїзду захопив Криму російського танка. І що окупація Криму та Донбасу - саме так, обох цих територій - залишається важливим пунктом міжнародного порядку денного.