Чому люди цілуються, а тварини - ні
Далеко не всі у світі цілуються в губи. Тож чи можуть різноманітні цілунки, якими обмінюються люди, розповісти дещо важливе про цей інтимний акт?
Дослідження 168 культур світу показало, що поцілунки заведені менш ніж у половині з них.
Професор антропології Університету Невади у Лас-Вегасі Вільям Янковяк виявив також, що романтичними є лише 46% поцілунків у губи, решта - батьківські або дружні.
Дві теорії, чому люди мають потребу в цілунках, походять від ідеї, що в дитинстві нам подобаються дотики до губ. Одне пояснення стверджує, що дотик до губ пов'язаний з грудним вигодовуванням і є вродженим рефлексом.
Друга гіпотеза припускає, що цілунки мами й дитини є наслідком "передачі їжі". Можливо матері наших прадавніх предків пережовували їжу й передавали її малюку прямо в рот у перші роки життя.
Так, приміром, роблять наші найближчі родичі шимпанзе та інші великі мавпи.
"Але я думаю, що ключ до питання, чому люди цілуються або ні, полягає у тому, що чуттєвість можна виявляти й багатьма іншими способами", - зазначає Янковяк.
Культури, які не цілуються в губи, мають інші способи висловити свої інтимні почуття, каже авторка Шеріл Кіршенбаум.
"Існує, наприклад, малайський поцілунок, який описав ще Дарвін. Жінка присідає навпочіпки, а чоловік нависає над нею, й вони швидко вдихають запах одне одного".
На островах Тробріан, біля східного узбережжя Папуа-Нової Гвінеї, закохані покусують одне одному вії.
"Для багатьох з нас це не здається верхом романтики, але для них - це так", - каже Кіршенбаум.
Поцілунок у губи або будь-який інший створює мить обміну близькою, інтимною інформацією між двома людьми.
Однак цілуватися, притискаючи губи до губ партнера - майже унікальна людська поведінка. Якщо поцілунки мають еволюційну мету, тоді чому не цілуються тварини?
Докладно це питання вивчала Мелісса Хогенбум у статті для BBC Earth 2015 року. Одна з причин, чому нам потрібно наблизитися до обличчя партнера, це добре відчути його запах.
Він розкриває чимало корисної інформації, як-от раціон людини, наявність хвороб, настрій та спорідненість.
У багатьох тварин нюх набагато тонший, ніж у нас, а тому в них немає потреби наближатися до обличчя.
