"Якщо прийдуть, вже не повернуться": на Волині місцеві накопали для ворога лабіринтів і засідок

Фото: pixabay.com

На Волині вздовж білоруського кордону збудували міцну лінію оборони і готуються до опору.

Щодня тут риють, окопуються та мінують, якщо ж білоруси таки вирішать сюди рушати – їх, запевняють військові, чекає справжнє пекло, йдеться у ЗМІ.  

Звідси до білоруського кордону лише кілька кілометрів, розповідає військовий, який до війни понад 30 років вчив дітей дзюдо, а тепер тренує дорослих.

На іншій позиції  - просто посеред лісу шкільна дошка. Заняття проводить заступник командира роти, замість указки у нього шомпол з АК74. Це і медицина, і уроки з військової підготовки. Каже, його бійці дуже вмотивані і готові захищати кожен сантиметр своєї землі. «Давно готові і ще готуємося до їхнього приходу, але краще їм сюди не йти, на них чекає смерть і вогонь», - переконує Василь Сидорчук

Білоруський кордон з Волинню завдовжки 214 кілометрів, а після повномасштабного вторгнення тут, у лісах, з’явилися справжні лабіринти. «Тут у нас засідка така, що будуть працювати кулеметник, стрілець – і отак все по колу», - каже військовий «Лісник».

Усі інженерні споруди і загородження продумані до дрібниць. Більшість бійців – місцеві. Такі як Сергій, який родом з прикордонного села, на інших позиціях - двоє його братів. Кажуть, як і багато хто перестали спілкуватися з родичами у Білорусі, адже ті зомбовані російською пропагандою. «Кажуть, що так має бути, що потерпіть трохи і ми вас визволимо і буде так як в них – в Білорусі», - розповідає Сергій.

Але, переконує, з ворогом панькатися не будуть. Ці ліси і болота вони знають як своїх п’ять пальців. Раніше саме тут воювали бійці УПА, тепер захищати землю – їхня черга. «Вони, якщо й сюди прийдуть, то назад вони уже не повернуться», - твердить Сергій.

Тож поки вчаться і облаштовують побут. Поряд з бліндажами копають криниці. А потім, сподіваються, ці бліндажі  згодяться у мирному майбутньому . «Як закінчиться війна, то буде де дітям гратися в цих окопах. Може який пінбол відкриють чи ще що-небудь», - розмірковують військові.

Саме заради дітей більшість з бійців і пішли до армії, аби в малих було майбутнє на своїй землі.