Ядерний блеф Путіна як ознака провалів на фронті і останній інструмент шантажу Заходу

25 березня російський президент Володимир Путін несподівано для багатьох розкрив плани з можливого розміщення тактичної ядерної зброї на території Республіки Білорусь, для чого до середини літа має бути завершене будівництво спеціального сховища.

Світ застерігає Росію та не піддається на ядерний шантаж

Ця заява очільника Кремля викликала стриману, але адекватну реакцію з боку європейських та світових лідерів. Так, представники Пентагону зазначили: "Ми бачили повідомлення про заяву Росії й будемо стежити за цією ситуацією. Ми не бачили жодних підстав коригувати нашу стратегічну ядерну позицію, а також жодних ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю. Ми залишаємося відданими колективній обороні альянсу НАТО".

Схожі слова пролунали й від генсека НАТО Єнса Столтенберга: "НАТО виявляє пильність, ми уважно стежимо за ситуацією. Ми не спостерігаємо жодних змін у ядерній політиці Росії, які б змусили нас скоригувати свою власну".

Зокрема, Польща, для якої ядерна зброя в Білорусі стає додатковим викликом безпеці, закликала Захід "спокійно, але твердо" відповісти на ядерну риторику Путіна. Так, польський міністр у справах Європейського Союзу Шимон Шинковський радить "зберігати спокій щодо ядерної зброї Білорусі" та називає заяву Путіна "елементом ескалації".

Плани Путіна порушують домовленості з Китаєм щодо неприпустимості ядерних ризиків

Однак найбільший інтерес викликала дещо спізніла, але не менш принципова позиція Китайської Народної Республіки, лідер якої нещодавно відвідав Москву з офіційним візитом. Це не дивно, адже за підсумками цієї зустрічі було висловлено впевненість у необхідності зменшення ризиків ядерної ескалації у світі. Тому протилежні за змістом заяви, можна припустити, обурили офіційний Пекін, який поки що обмежився стриманим закликом.

Так, міністерство закордонних справ Китаю наголосило на необхідності зосередити зусилля на пошуку мирного врегулювання конфлікту в Україні та знайти спосіб розряджання напруженості. За словами прессекретарки МЗС КНР Мао Нін, "у січні минулого року лідери держав, які володіють ядерною зброєю, виступили зі спільною заявою, в якій говорилося, що неможливо виграти або вести ядерну війну, також наголошувалося, що слід уникати воєн між державами, які мають ядерну зброю, та знижувати стратегічні ризики". Крім того, представниця китайського зовнішньополітичного відомства підкреслила, що ядерна війна ніколи не має бути розв’язана.

Не менш цікавою є думка з цього приводу одного з провідних китайських військових аналітиків: "Рішення Путіна ускладнить Пекіну реалізацію мирного плану. Очікується, що низка європейських лідерів відвідає Пекін, щоб закликати його чинити тиск на Москву. Розміщення Росією ядерної зброї в Білорусі загострить напруженість у відносинах між Москвою та Заходом і ускладнить просування мирного плану. Китай безперечно продовжить свої зусилля щодо просування переговорів, але Путін явно намагається отримати більше важелів впливу, перш ніж повернутися до переговорів. План Путіна щодо розміщення ядерної зброї не відповідає зобов'язанням, які містяться в китайсько-російському комюніке". Відтак ця ситуація все більше стає схожою на оцінку нашого видання про відверто невдалі переговори Путіна і Сі Цзіньпіна тиждень тому.

У Путіна закінчуються інструменти для ведення війни – в хід знову йде ядерний шантаж

Отже, можна погодитись з думками багатьох експертів, що останні заяви Путіна схожі на блеф у тривалій грі ядерного шантажу Заходу. Адже здається, що це залишається єдиним доступним інструментом Кремля на тлі військових невдач окупаційної армії на території України. Варто зазначити, що у військовому плані ймовірне розміщення нічого не змінює – ядерні сили Росії вже давно присутні в Калінінградській області, яка ще ближче до Європи, ніж Білорусь, а Україна і без того має спільні кордони із РФ, тому загрози ймовірні та актуальні саме звідти. Поява носіїв ядерної зброї та боєприпасів тільки зробить територію Білорусі та населення актуальною ціллю сил стримування НАТО, в тому числі і ядерних, а також порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Як бачимо, кремлівський диктатор знову обирає найгірше рішення з усіх можливих, стрімко руйнуючи свій імідж в очах своїх партнерів або нейтральних країн з Азії, Африки та Латинської Америки.

Крім того, на цей час це більше схоже на потенційну можливість, яка має на меті хоч якось залякати колективний Захід, але, як показує досвід цієї війни – марно. Не виключено, що до реального розміщення справа не дійде, адже Білорусь так чи інакше, але є іншою державою, і за певних обставин є ризики втратити ядерні боєприпаси. Тому в майбутньому варто чекати на підтвердження реальності появи ядерної зброї на території Білорусі від найкращих світових розвідок або (що ймовірніше) на спростування.