Італійський фермер відновив старий сорт пшениці з сімома колосками
Клаудіо Гроссі та представники Molino Grassi стоять у полі зі старими сортами пшениці.
На початку 1990-х італійський фермер Клаудіо Гроссі знайшов на горищі старий мішок із насінням.
Він висіяв його біля господарства неподалік Парми. Серед рослин виявився незвичний різновид пшениці: замість одного звичайного колоса він мав розгалужену верхівку з кількома колосками. Історію фермера описали УНІАН із посиланням на Times of India та Smithsonian Magazine.
Що відомо про знахідку
За розповіддю Гроссі, насіння могло зберегтися від його прадіда, який мав ферму в Пармі. Воно проросло й дало кілька типів пшениці. Один вирізнявся незвичною будовою колоса та великим зростом. Гроссі назвав зерно grano del miracolo — «чудо-зерном». Згодом місцевий виробник борошна Molino Grassi почав співпрацювати з фермером, щоб повернути старі місцеві сорти у вирощування.
Зерно ідентифікували як різновид Triticum turgidum. Для «чудо-пшениці» характерні розгалужені колоски; наукові дослідження пов’язують цю форму з мутаціями, що впливають на розвиток суцвіття. Така будова сама по собі не є доказом, що насіння Гроссі походило з біблійної доби. Офіційний опис регіону Емілія-Романья зазначає, що Grano del Miracolo був відомий у Європі в XIX столітті.
Що сорт може дати фермерам
Гроссі розповів, що його пшениця краще переносила посуху на його господарстві, а високі стебла затінювали бур’яни. Але це спостереження конкретного фермера, а не доказ переваги сорту в усіх кліматичних умовах. Високі стебла, за його словами, можуть падати від сильного вітру, граду й дощу. Науковці досліджують генетичну різноманітність пшениці як можливе джерело корисних ознак для майбутніх сортів, однак одна відновлена культура не є готовою заміною сучасним різновидам.
У матеріалах також згадано вищий вміст заліза й фосфору та нижчий рівень глютену порівняно з окремими сучасними зразками. Ці дані пов’язують із дипломною роботою студента Університету Парми; сама робота не наведена в доступних публікаціях. Тому їх варто сприймати як результати обмеженого порівняння, а не як універсальну оцінку користі. «Менше глютену» не означає «без глютену»: зерно залишається пшеницею і не є безпечним для людей із целіакією.
Цінність історії — у збереженні старих сортів і їхніх властивостей для подальших досліджень. А біблійна паралель, що привернула увагу до рослини, залишається цікавою аналогією, а не встановленим походженням зерна.
Теги: пшениця, Grano del Miracolo, старі сорти зерна, Італія, сільське господарство, біорізноманіття
Джерела
- УНІАН — про знахідку фермера
- Smithsonian Magazine — історія Клаудіо Гроссі
- Times of India — огляд історії та застереження щодо висновків
- Регіональна адміністрація Емілії-Романьї — опис Grano del Miracolo
- Наукове дослідження розгалуження колосків пшениці
- Університетський перелік дипломних робіт під керівництвом Теофіло Вамералі
- NIDDK — глютен і харчування при целіакії
- Italia a Tavola — фото Гроссі та Molino Grassi, 2017
