Ватерлоо на Оскорках: революція триває

Забудовні бої є константою у Києві. Але ще не було такого масштабного і такого значимого зіткнення, як вчора на Осокорках.

Як би не намагався сховатися Віталій Кличко – його фігура все одно ніби маячила з-за дружних рядів тітуханів та міліціонерів, спадкоємців «Беркуту». Це його іменем блокується відновлення справедливості у земельній сфері – на його спортивній славі у КМДА і Київраду зайшли старі і нові негідники і продовжують рулити земельним дерибаном, окупували земельну комісію і сесійну залу.

На Осокорках це було вже вкотре – здається, вп'яте. Але ще ніколи сили зла і сили добра не збиралися у такій кількості. Це був безпрецедентний бій, де билося старе і нове. Союз великих земельних шахраїв з чиновницькими і депутатськими ксивами, дрібних вуличних бандитів і міліції – з однієї сторони. І з іншої сторони – кияни, крім звичайних мешканців, представлені усім букетом активних спільнот – Автомайдан, футбольні фанати, праві радикали, народні депутати.

Нове перемогло старе.

Кличко лишився зі старим, і програв. Це було його Ватерлоо.

Але Бог із Кличком. Здається, важливо навіть інше. Народ дуже злий. НАРОД ДУЖЕ ЗЛИЙ.

Народу набридла ця влада вічних шахраїв, набридли тітушки, осточортіла гнила міліція. Ніхто не буде панькатися – люди розлючені і готові розірвати й одних, і других, і третіх. Це ледь не сталося на Микільській слобідці – коли тітушки спробували застосувати вогнепальну зброю, то отримали негайну і гідну відсіч.

Подумайте, про це, «реформатори». Ваші імітації нікого не заспокоять. Кров, котра лилася вчора – через те, що ви поховали розроблені громадськими експертами закони про прокуратуру і про суди. Ви, і старі, і «прогресивні» своїм договірняком знищили новий прогресивний законопроект 1692-1 «Про поліцію і поліцейську діяльність». Особливо звертаюсь до вас, «нових», «прогресивних» – ось ваша «синиця в руках», ось ваш хвалений «компроміс» – пика тітушки на Осокорках.

Київ – дзеркало української революції, між іншим. Велика українська революція нікуди не щезла, вона схована від київською бруківкою, дихає, жива і готова вибухнути щомиті.

Ігор ЛУЦЕНКО