Проект «Новоросія». Новий план Путіна

Кремль намагається не просто заморозити конфлікт у Донбасі, але й легалізувати його

Після тривалого періоду відносного затишшя в Донбасі знову неспокійно. Наростають обстріли - причому з застосуванням важких озброєнь, заборонених Мінськими угодами, - знову з'являються поранені, а на деяких ділянках відбуваються спроби наступу. Це називається прикордонними провокаціями. Думаю, ні в кого немає сумнівів, що на такі дії деенерівці наважилися не самі, а за погодженням з Кремлем.

Кремль намагається, по-перше, спростувати поширену думку про те, що «Донбас зливають». Для цього потрібно показати, що процес триває. По-друге, він робить чергову спробу натиснути на західних партнерів. Кремль хоче створити для них максимальну кількість незручностей, і таким чином сформувати для себе зручну переговорну позицію. Чим більше я вам створюю незручностей, тим більшими будуть відступні – така їхня логіка.

З точки зору Володимира Путіна, одна з таких незручностей – це Сирія, друга – схід України. І в першому, і в другому випадку Путін демонструє можливість контролювати ситуацію: захоче - дров підкине, захоче – охолодить.

Щоправда, на Заході цю гру давно прорахували і розуміють путінський блеф. Тому вони, з одного боку, готуються до силового протистояння, тобто, нарощують військову присутність, а з іншого – все менше сприймають всерйоз спроби Путіна підвищити ставки в цій політичній грі. Розуміючи, що ресурсів у Росії немає, і Кремль не може дозволити собі піти в серйозний наступ, наприклад, на Маріуполь. Це пов'язане з занадто великими політичними, економічними та іншими втратами.

Але підігрівати ситуацію, провокувати, створювати інформаційні приводи він може дозволити собі легко: обстріляли якусь ділянку українських позицій, а українці не витримали, і відповіли. З цього відразу виникає міжнародний скандал: мовляв, в України є невідведена зброя тощо. У деенерівців, тим часом, є сильна віртуальне перевага – це гравець, який не дотримується правил. Захотіли – не пустили ОБСЄ на свою територію, а потім зрозумій, були там заборонені міномети чи ні. Кремлю важливо показати, що пульт курування конфліктом у його руках. Для цього він тисне на переговірників. Не хочете ескалації конфлікту? Тоді ставтеся до вимог Росії з великою повагою.

Це елемент переговорної стратегії мовою сили. Путінська логіка не рахується з втратами.

Проте, Володимир Володимирович сильний лише тоді, коли діє зненацька. У даній ситуації все дуже передбачувано: погаласують, погаласують і заспокояться. Всі ці уроки пройдені і в Придністров'ї, і в Нагірному Карабасі. Коли з'являлися реальні загрози, що ось-ось буде побудований газогін з Азербайджану до Туреччини, то відразу загострюється конфлікт у Карабаху. Відповідно, інвестори не поспішають вкладати в проект, де існує політична нестабільність.

У зв'язку з цим цікаві повідомлення про те, що куратора проекту «Новоросія» Владислава Суркова можуть змінити на заступника голови уряду РФ Дмитра Козака. Завдання Суркова полягало в тому, щоб усунути «псів війни» і поставити на їхнє місце керованих людей. З цим завданням він справився: і Плотницький, і Захарченко прекрасно розуміють свою залежність від Москви, ходять на цирлах і виконують всі команди господаря.

Але на сьогодні цього недостатньо. Потрібно якимось чином зафіксувати існуючий стан речей, і Козак у цих "розкладах" з'являється з тієї причини, що у нього був продуктивний і майже вдалий досвід переговорного процесу з придністровського врегулювання.

Лінія поділу на сході України вже сформувалася, і жодна зі сторін не хоче її ламати. Це кепський, але все ж таки компроміс. І якщо інформація про призначення Козака підтвердиться, значить, починається процес легалізації невизнаних територій, пошуку взаємоприйнятних формулювань і політичного торгу. Козак це вміє робити, у нього є належний досвід.

Це означає, що Кремль намагається не просто заморозити конфлікт, але й легалізувати його. Сурков відповідав за заморожування, а Козак буде відповідати за вироблення дипломатичного рішення.