«Зробіть так, щоб мені не заважали» – Тарас Чорновіл розповідає, як замовляють політичні вбивства та хто може стояти за загибеллю Шеремета

Рішення про політичні вбивства досі приймаються «примітивними людьми родом з 90-х», розповідає політолог і син загиблого у 1999-му рухівця В’ячеслава Чорновола. Часто виконавці на власний розсуд обирають, у який спосіб «розібратися» з жертвою

Загадкова автомобільна аварія, у якій загинув лідер тодішньої найбільшої опозиційної та проєвропейської партії Рух В’ячеслав Чорновіл стала ледь не першою політично мотивованою розправою над незручним політиком. Тоді автівка політика врізалася в КамАЗ, за кермом якого був Володимир Куделя, внаслідок аварії загинув сам Чорновіл та його помічник Євген Павлів. Саме його визнали винним, а справу закрили вже за три місяці. Згодом почали зникати свідки, а водій Куделя в останній раз з’являвся в ЗМІ в 2005-му році.

Син політика та відомий політолог Тарас Чорновіл розповів НВ, хто міг розправитися з відомим журналістом Павлом Шереметом у центрі столиці, як з цим пов’язані Радіо Вести з Українською правдою та кого він вважає замовником вбивства батька.

- Хто може стояти за вбивством журналіста Павла Шеремета?

- Дуже не хочеться влазити в конспірологічні теорії, тим більше за кілька годин після загибелі. Але давайте просто глянемо на самого Павла. Ми не були з ним друзями, але я неодноразово бував у нього на ефірах і можу впевнено сказати, що він не підпадає в умовну групу проросійських чи антиукраїнських журналістів. Варіант з якимись радикальними націоналістами через його роботу на Радіо Вести точно відпадає. Ставити його смерть в один ряд із загибеллю Бузини – просто не можна. Павло мав нормальні стосунки ледь не з усіма, у нього в ефірах були абсолютно протилежні люди, й ніякої помсти з боку українських націоналістів стосовно нього бути не могло.

Він поступово вводив українську мову в свої ефіри, ранкове шоу згодом планувалося взагалі перевести на українську. Отже, пов’язувати його загибель з Радіо Вести, яке має проблеми з керівництвом, також неможливо. Так, там незрозуміла ситуація з керівником, яку звільнили через українофобську позицію. Але це точно не може стосуватися Павла.

В такому разі залишаються лише два варіанти. Перше – це тиск на Українську правду чи Радіо Вести, де він працював. Таке собі жорстке попередження комусь, хто є власником або керівником видання. Причому не особисто щодо Павла чи його матеріалів, а тому, хто має зв’язки з виданням і певне непорозуміння. І Українська правда, і Радіо Вести мають певні непорозуміння щодо власників.

Сам Павло не був автором якихось резонансних викривальних матеріалів, але для помсти чи попередження дуже часто обирають в жертву людину, яку легше дістати. Такі речі були в історії, коли вбивали не безпосередньо автора найжорсткіших викривальних матеріалів, а кого завгодно саме з цього видання з метою залякування.

- Напрошується асоціація з Гонгадзе, який був не тільки засновником і керівником Української правди, а ще й автором найбільш викривальних матеріалів…

- З Гонгадзе зовсім інша історія. Він став заручником дуже серйозних подій у верхівці української влади й відносинах України з Росією. Справа Гонгадзе, яка відразу випливла у плівках Мельниченка, стала дуже серйозним ударом по Кучмі. Вона призвела до неминучих виступів опозиції, в яких я безпосередньо брав участь. Але це сталося в момент, коли Кучма почав розгортати Україну в бік НАТО й отримав удар у відповідь. В його справі справді є дуже серйозна підозра на російський слід, і цю версію не можна відкидати і у випадку з Шереметом.

Я дуже далекий від того, що білоруські спецслужби приїхали в Київ і вбили Шеремета через те, що тиждень чи два тому в якомусь ефірі він сказав, що ненавидить Лукашенка. Але великі брудні ігри країни, яка не цінує людське життя, Росії, виключати не можна.

Якби загинув якийсь бізнесмен чи випадкові перехожі, було б незрозуміло, що сталося, не було б психологічного ефекту залякування. Коли вбивають відомого політика чи журналіста – починається масова дестабілізація на підґрунті страху.

 - Журналіст Петро Шуклінов за дві години після вбивства написав, що останні матеріали загиблого стосувалися двох скандальних особистостей – Переломи та Щурикова, затриманих у справі навколо Одеського припортового заводу, за яким стоять інтереси впливових політичних сил і олігархів. Чи може бути загибель журналіста пов’язаною з конфліктами олігархічних груп?

- Теоретично це цілком можливо. Російський слід – це друга версія. Головна – це причетність когось, хто був зацікавлений не в політичних питаннях, а у викритті саме економічних оборудок. Українська мафія завжди була пов’язана з політикою.

- Що це взагалі за спалах насильства на вулицях? На таке зухвале вбивство не наважувалися навіть за часів Кучми чи Януковича. Це повернення так званих бандитських 90-х?

- Давайте не пересмикувати й правильно розставляти акценти. Повернення в 90-ті у нас дійсно відбувається, тому що в країні війна, цінність людського життя падає, а застосування зброї трапляється щодня. Різниця в тому, що в 90-х був так званий «початковий розподіл» сфер впливу, зараз відбувається такий само розподіл, але на вищому рівні. Тому масової стрілянини й не відбувається, до вбивств вдаються лише у крайньому разі.

Нам нав’язують думку, що в такій ситуації по-іншому забезпечити безпеку не можна. Це загальне відчуття страху дуже вигідно й Росії, й українській владі: що на вулицю не можна виходити без документів, що представник держави може кожну людину зупинити навіть безпідставно для перевірки документів або обшуку.

- Не можна в цьому контексті не згадати про загибель вашого батька. Тоді довго обговорювався російський слід у цій справі…

- Я вас переб’ю, пробачте. При всій моїй колосальній нелюбові до росіян, я не хочу виглядати ідіотом. По історії з моїм татом відомо все: хто, коли, де, як – немає просто доказів. Чому я, скажімо, так зненавидив Ющенка, що аж опинився в Партії регіонів? Тому що він був одним з тих, хто підняв руку й проголосував «за» на засіданні фонду Соціальний захист в 99-му році, де було прийняте рішення про фізичний вплив на В’ячеслава Чорновола у зв’язку з тим, що політичні засоби скінчилися. Цим фондом, який фактично був тіньовим штабом виборчої кампанії Кучми, керував безпосередньо Ющенко. Після того, як було прийнято загальне рішення про цей фізичний вплив, виконувати його взявся покійний нині генерал Фере, під вбивство завербували водія Куделю. Відомо про це багато, просто немає прямого доказу того, хто дав замовлення – чи був це Кучма, чи він у своїй манері сказав: «зробіть так, щоб він мені не заважав», а виконавці зрозуміли це як замовлення на вбивство і у випадку з Чорноволом, і у випадку з Гонгадзе.

Російській слід у справі з’явився після свідчень одного авантюриста, який ще до вбивства заявляв, що отримав з Росії замовлення на вбивство Чорновола. Після цього він навіть давав якісь свідчення в СБУ, потім кудись зникав, а зараз перебуває в Криму. Чому людина, яка приїхала заявити про злочин Російської Федерації, чудово себе там почуває?

Пряме рішення щодо вбивства Чорновола приймалося в Україні і всі виконавці були українцями.

- Якщо розбірки мафіозних груп ви вважаєте однією з головних версій мотивів вбивства Шеремета, то хто з українських політиків міг би наважитися на це?

- У цих мафіозно-політичних колах рішення приймають не політики. Це бізнесмени ставлять політиків перед фактом: «ми зробили справу, тепер зробіть так, щоб нам за це нічого не було». Я не думаю, що в справі Шеремета варто шукати слід умовного Народного фронту чи БПП, інтереси яких могли постраждати від згадувань про Щурикова чи Перелому. Ну не можу собі уявити, щоб Арсеній Яценюк на якійсь нараді приймав рішення про таке жорстке попередження Українській правді щодо негативних публікацій на адресу їхніх людей.

Рішення про політичні вбивства приймають набагато тупіші й примітивніші люди родом з 90-х. Такі бізнесюки, як я їх називаю, не можуть відвикнути від того, що найлегший спосіб вирішити проблему – це прибрати людину.

Проблема українських політиків у тому, що вони досі з цим брудним бізнесом та криміналізованими структурами не порвали всіх зв’язків і вважають, що з ними можна працювати. Насправді є хтось, чиї інтереси напряму зачепили, він дав вказівку «зробіть так, щоб нам не заважали», а середня ланка вже вирішувала, що саме робити. Ось зв’язки цієї середньої ланки з криміналітетом і могли бути вирішальними щодо засобу впливу на Українську правду.