Геді Ламарр: секс-символ і винахідниця

Вона вперше показала оргазм на великому екрані і винайшла технологію, яка лягла в основу мобільного зв'язку. Кореспондент BBC Culture досліджує неймовірний життєвий шлях Геді Ламарр..

Історія відносно звичайна: видавництво друкує книгу про любовне життя голлівудської зірки, сповнену непристойностей. Голлівудська зірка притягує видавця до суду. Якби не одна маленька деталь у справі Геді Ламарр проти Макфадден-Бартелла: книга, через яку зірка позивалася, була її автобіографією.

1966 року Геді Ламарр, яку в 1930-40 роки визнали "найкрасивішою жінкою в світі", спробувала відновити свою кар'єру за допомогою автобіографії, написаної на замовлення. Але коли вона прочитала остаточний варіант "Екстаз і я", зірка оголосила книжку "вигаданою, помилковою, вульгарною, скандальною, наклепницькою і цілком непристойною".

На жаль, рішення суддів було не на користь пані Ламарр. Видавництво надрукувало книжку, а зірка отримала рекламу, на яку вона зовсім не розраховувала.

Читачі в усьому світі дізналися, як вона і її третій чоловік, Джон Лодер, впродовж вихідних намагалися побити рекорд 19-годинного любовного марафону. Як інший коханець пані Ламарр найняв команду скульпторів та візажистів, щоби вони створили гумову ляльку, цілком ідентичну його пасії.

І якщо ці історії пані Ламарр могла заперечувати, один факт з її біографії, який безумовно зробив її знаменитістю, був цілком правдивим: коли дівчина у 18 років знялася в чесько-австрійській романтичній драмі "Екстаз", вона стала першою акторкою в історії кінематографу, яка показала оргазм.

Втім, те, про що мемуари не розповіли, було значно більш дивовижним. Автобіографія Геді Ламарр не містить жодної згадки про те, що під час Другої світової війни жінка розробила систему радіонаведення торпеди і технологію, яка стала основою для зв'язку з "розширеним спектром", що сьогодні використовується у мобільних телефонах та Wi-Fi. Навіть якщо відкинути всі вигадані і сфальсифіковані факти, біографія австрійської актриси більш дивовижна, ніж історія життя будь-якої іншої голлівудської зірки.

Гедвіг Кіслер народилась у 1914 році і провела затишне дитинство у Відні. Гувернантка навчала її німецької, французької та італійської, батько, єврейський бізнесмен, вчив допитливу дівчинку прикладним наукам, але єдине, що цікавило Гедвіг - кар'єра акторки.

У 15 років вона втекла зі школи і того ж дня влаштувалась на кіностудії помічником режисера. Посада дозволила їй брати участь у кінозйомках у ролі статистки, а у 18 років вона отримала скандальну головну роль у фільмі Густава Махати "Екстаз".

Гедвіг Кіслер зіграла молоду наречену на ім'я Єва. Після того, як головна героїня наважилася викупатися в басейні голяка, вона знайомиться з інженером (звісно, на ім'я Адам) і поринає у задоволення, які її безсилий чоловік не може їй забезпечити.

Знята зблизька, Єва важко дихає, закидає голову і стискає волосся. Те, що відбувається на екрані, не залишає сумнівів, а головне, такого в кіно ще ніколи не показували.

Акторка пізніше розповідала, що її екзальтовані здригання були результатом того, що режисер колов її шпилькою, втім, як би там не було насправді, сцена вийшла досить переконливою, щоб викликати обурення. Папа Пій XI рішуче засудив стрічку, а до Кіслер міцно прикріпилось прізвисько "Дівчина-екстаз".

Від Муссоліні до Голлівуда

Одним з армії нових шанувальників акторки був Фрідріх Мандль, австрійський фабрикант зброї і третя найбагатша людина в країні. Він одружився на Гедвіг Кіслер лише після восьми тижнів заручин, і дівчина, якій ще не виповнилося й 20 років, поринула у королівську розкіш.

Під час однієї подорожі до Парижа, Мандль запитав свою дружину, чи подобаються їй блискучі коштовності у вітрині магазину Cartier. Коли вона кивнула, пан Мандль відразу ж купив їй кожну з тих, що були виставлені на продаж.

Геді Ламарр зі своїм шостим чоловіком Льюїсом Боуі. Голлівуд, 1964..

Утім, жінка відчувала, що вона "задихається у цій розкоші". Одержимий ревнощами, Фріц Мандль купував і знищував всі копії фільму "Екстаз", не дозволяв дружині відвідувати друзів або ходити в театр. Єдине, що дозволялося Кіслер, – роль дружини-трофея, яка мала прикрашати обідній стіл, поки її чоловік говорив про боєприпаси зі своїми впливовими гостями, серед яких був, зокрема, й Муссоліні.

Про завершення цього шлюбу існує кілька суперечливих історій, найдраматичніша з яких свідчить, що Кіслер нагодувала свою покоївку снодійним, взяла її форму і втекла до Парижа.

Безперечним фактом залишається лише те, що жінка залишила Фрідріха Мандля в 1937 році, а в 1938-у, змінивши ім'я на Геді Ламарр, знялася в голлівудському фільмі "Алжир".

Глядачі та критики були приголомшені. "Вона молода і сповнена життя, вона, безсумнівно, стане сенсацією, – писав один з критиків. – Важко зрозуміти, чи вміє вона грати, бо вона неймовірна красива!"

В цьому ніколи не було сумнівів. Геді Ламарр мала не лише порцелянову шкіру та волосся кольору крила ворона, в неї також був екзотичний акцент, хвилююче минуле і незабаром - кілька найгарніших чоловіків і коханців.

Вона стала втіленням мрії для глядачів доби Великої депресії і знахідкою для світських хронік. Утім, на екрані вона так і не досягла такої ж популярності, як в житті. Серед її успішних робіт – "Галасливе місто" з Кларком Гейблом і Спенсером Трейсі, "Мій улюблений шпигун" з Бобом Гоупом і "Самсон і Даліла" Сесіля де Мілля – найкасовіший фільм 1949 року.

Але провалів було значно більше. Гра Ламарр була пафосною та відстороненою, наче подумки вона завжди була десь в іншому місці.

Можливо, так і було. Зірка захоплювалась винаходами. І коли інші голлівудські зірки проводили час на вечірках, Геді Ламарр розробляла світлофори або експериментувала з розчинними пігулками для газованих напоїв.

Геді Ламарр, Париж, 1953 рік

Її найбільш революційна ідея мала на меті допомогти союзникам перемогти в Другій світовій війні. Скориставшись цінною інформацією про зброю, яку вона чула на званих обідах Фрідріха Мандля, вона розробила систему "стрибаючих частот". Ця система переводила радіосигнали між літаком і керованою торпедою в інші частоти, щоб ворог не міг перешкоджати їм.

Працюючи разом з авангардистським композитором Джорджем Антейлом, в 1942 році Геді Ламарр отримала патент на свій винахід, але ВМС США його відхили. Він просто значно попередив свій час.

Спізніле визнання

Кількома десятиліттями потому, світ дізнався, що інновації пані Ламарр лягли в основу технологій мобільного зв'язку, і у 1996 році, за чотири роки до своєї смерті, 85-річна акторка і винахідниця разом зі своїм партнером Джорджем Антейлом отримали Премію новаторів від фонду Electronic Frontier Foundation.

Але це був спізнілий утішний приз для людини, яка вже давно стала відлюдницею. Коли голлівудська слава Геді Ламарр почала слабшати, вона оселилася в штаті Флорида, потрапляла у заголовки лише з приводу арешту за крадіжку в магазині або невдалої пластичної операції, а також, коли опублікувала, а потім заперечила скандальну автобіографію.

Деякі віддані шанувальники бачили Геді Ламарр жертвою сексистських забобонів: її не сприймали як актрису або винахідниці через її надзвичайну привабливість.

Геді Ламарр це не заперечувала. Моє обличчя, писала вона, "приносило мені страждання цілих п'ять десятиліть. На моєму обличчі – маска, яку я не можу видалити: я маю з нею жити. Я її проклинаю".

І хоча цей образ Ламарр-жертви змушує вважати її слабкою і пасивною, насправді вона завжди була творцем своєї долі – від моменту, коли покинула школу або втекла від тиранічного чоловіка.

У Голлівуді вона завжди боролася за ролі, які хотіла зіграти. Вона попросила свого агента зателефонувати Сесілю де Міллю та вмовила Орсона Веллса зняти її в ролі Леді Макбет. Так само рішуче вона відхиляла ролі, які їй не подобались, або дратувала голлівудських босів, коли відмовлялась від рекламних турів. Можливо, вона не завжди робила мудрий вибір, але цей вибір завжди був її власним.

Геді Ламарр, Париж, 1953 рік

І так було від самого початку її кар'єри в Голлівуді: її сила волі була не меншою, ніж її бездоганна краса.

Після того, як Ламарр втекла від Мандля в 1937 році, вона познайомилась у Лондоні з головою студії MGM Луїсом Бартом Маєром. І хоча продюсер поставився до "Дівчини-екстазу" насторожено, він запропонував їй контракт, але зарплата в ньому була настільки мала, що Ламарр гримнула дверима.

Втім, на цьому вона не зупинилась. Вона забронювала квиток на океанський лайнер, яким також подорожував Луїс Маєр, щоб продемонструвати йому, який запаморочливий ефект вона справляє на кожного чоловіка на борту. Коли корабель відпливав з Європи, жінка ледве говорила англійською і звали її Гедвіг Кіслер Мандль.

Але коли лайнер пришвартувався в Америці, вона вже мала в кишені голлівудський контракт, а її ім'я було Геді Ламарр.